Класика

— Свєто, ну зрозумій ти, я не можу просто так взяти і піти. Куди я піду? Кому я потрібна зі своїм дипломом мистецтвознавця? — Ірина нервово смикала ремінець старенької сумки, поглядаючи на подругу.— Ір, а може, ну його, цей твій центр? Влаштуєшся кудись в офіс, секретаркою, будеш отримувати свої двадцять тисяч і не мучитися. — […]

Занесло мене якось влітку лихо допомогти матері з дачею. Старий дерев’яний будиночок у сосновому бору і грядки, які вимагали чоловічої сили. Мати якраз злягла з радикулітом, тож я, студент двадцяти двох років від роду, героїчно вирушив із задушливого міста рятувати врожай і лагодити паркан.Поселили мене на мансарді. Спалося там чудово: соснове повітря, тиша, тільки птахи […]

Новий вік зустрів мене не офісним планктоном, а повним відлюдником. Сороківник стукнув, і я зрозумів: місто випило мене досуха. Розлучення, похорони батьків, продаж квартири — і ось я вже купую напівзанедбану хату в тайговому селі, загубленому на картах із позначкою «до найближчого житла 80 км». Село колись гриміло ліспромгоспом, але в 90-ті все зачахло, і […]

Дружина моя, Світа, вже місяць готувалася до цього корпоративу. Фірма в них невелика, чоловік п’ятнадцять, але відзначати вирішили з розмахом — і шашлики, і кальян, і наша тераса на задньому дворі. Начальниця Світина, Маргарита Андріївна, — жінка-скеля, сорок п’ять років, розведенка, всіх в офісі в кулаці тримає. Я її до цього бачив два рази: суха, […]

Відрядження я завжди недолюблював. Не через роботу як таку, а через готельну тугу, казенні сніданки та вечори, вбиті перед телевізором із десятьма каналами. Але коли головний офіс спускає рознарядку — їхати треба. Цього разу доля закинула мене в місто-супутник, такий собі промисловий мурашник за три години лету від обласного центру. Завдання — аудит місцевої філії, […]

Мені тридцять дев’ять. Коли мене скоротили, я не став нити — взяв «Комфорт+» і сів за кермо. Все життя я працював з людьми: вчився бути уважним, попереджувальним, люб’язним. Для мене це не робота, а стиль. Я завжди подаю жінці руку, відчиняю двері, допомагаю з багажем. І в мене є залізне правило: кожна жінка красива. Не […]

До Києва я їхав не з доброго життя. З дружиною ми розлучилися рік тому, і, хоча квартирне питання було вирішене, всередині залишився неприємний осад, як після довгої хвороби. Робота головним інженером на заводі виснажувала, і відрядження на галузеву конференцію було радше приводом змінити обстановку, ніж кар’єрною необхідністю. Я взяв квиток у СВ, щоб хоч у […]

Трапилося це в жовтні, коли я заїхав на кілька днів у рідне місто — потрібно було забрати документи з кафедри. Зупинитися було ніде, і мій старий друг Рома сказав: «Живи в нас, місця повно». Я погодився.Рома жив у великому будинку на околиці. У нього була зведена сестра Аліна, яку я не бачив років п’ять. Останній […]

Моя сестра Юля приїжджає в гості приблизно раз на півроку. Вона живе в сусідньому місті, і зазвичай ми просто созвонюємося, але тут у неї випала тижнева відпустка, і вона вирішила відвідати мене та батьків. Тільки цього разу вона приїхала не одна, а з найкращою подругою Лерою. Вдома їм сидіти було нудно, батьки якраз поїхали на […]

Я ніколи не розумів хлопців, які носяться зі своїми матерями, як із кришталевими вазами. Для мене жінка — є жінка, скільки б років їй не було. А вже якщо баба в самому соку, та ще й самотня, то гріх проходити повз. Мій однокурсник, Костик, був якраз із таких маминих синків. Вічно він захоплювався своєю мамою: […]