🔞

Цей сайт призначений лише для дорослих

Матеріали сайту містять контент 18+. Підтвердіть свій вік, щоб продовжити перегляд.

Покинути сайт

Дружина вмовила на МЖМ з братом

Брат мій, Дімка, молодший за мене на три роки, і скільки я себе пам’ятаю, він завжди був поруч. У юності разом бухали на лавочці біля під’їзду, ділилися цигарками і розповідали одне одному про дівчат, які нас тоді цікавили. Потім я одружився з Настею, переїхав у свою квартиру, а Дімка так і залишився в батьківській двокімнатці на іншому кінці міста. Але зв’язок ми не втратили – він приїжджає до нас майже щовихідних, то допомогти з ремонтом, то просто посидіти, пива попити, згадати старе. Я завжди був радий його бачити, і Настя теж – вона взагалі швидко прийняла його в нашу сім’ю, готувала на нього як на рідного, сміялася з його жартів, і мені це подобалося. Мені здавалося, у нас все добре, по-справжньому добре, як у нормальних людей.

Я і не думав ніколи ні про що таке, навіть на думку не спадало, поки Настя одного разу не сказала мені прямо в обличчя, без передмов, коли ми лежали в ліжку і вона вже майже засинала:

– А Дімка на мене дивиться.

Я тоді тільки плечима знизав і пробурмотів щось на кшталт «ну дивиться і дивиться, мало хто на тебе дивиться, ти в мене красива». Мені й справді здалося це дурницею, я навіть очей не розплющив. Але Настя не відставала. З того вечора вона стала помічати все: як Дімка затримує погляд, коли вона нахиляється над столом, щоб протерти крихти, як сідає ближче до неї на дивані, коли ми дивимося кіно, як його рука «випадково» торкається її колінка, коли вони разом миють посуд після вечері. Вона розповідала мені це пошепки, з якимось дивним збудженням, і я бачив, що її це хвилює. Мене це почало дратувати – не те щоб я ревнував, але слухати про те, як мій рідний брат витріщається на мою дружину, було неприємно. Я навіть почав подумувати, чи не поговорити з Дімкою, але потім вирішив, що це дурниця і я просто себе накручую.

А потім я й сам почав придивлятися. І побачив. Дімка справді дивився на неї не як на дружину брата – він дивився на неї як мужик, який хоче бабу. У його погляді була та сама голодна, важка зацікавленість, яку я раніше помічав у нього тільки в молодості, коли він дивився на дівчат, які йому подобалися і з якими, як він знав, нічого не вийде. І Настя дивилася на нього точно так само. Я бачив, як вона червоніє, коли він випадково торкається до неї, як поправляє волосся, коли він входить у кімнату, як її голос стає м’якшим і тихішим у його присутності. Вона ніколи не робила нічого відвертого, ніколи не переходила меж, але ця напруга між ними висіла в повітрі, і я, ідіот, не розумів, що з цим робити.

І ось одного вечора, коли Дімка поїхав додому, а ми з Настею залишилися вдвох на кухні, вона підійшла до мене ззаду, обійняла за плечі і тихо, прямо у вухо, сказала:

– Я знаю, ти це відчуваєш. Я не буду брехати – він мені подобається. І я знаю, що подобаюся йому. І ти знаєш.

Я мовчав. Не тому що не знав, що відповісти, а тому що боявся сказати щось не те. Настя обійшла мене, сіла навпроти і подивилася мені в очі. У її погляді не було сорому, не було провини – тільки якесь спокійне, доросле очікування, ніби вона вже все вирішила і чекала тільки, коли я наздожену.

– Я не хочу тобі зраджувати, – сказала вона. – Я хочу, щоб ти сам цього захотів. Щоб ти був поруч. Щоб ти бачив. Розумієш?

Я не розумів. Точніше, розумів, але не хотів зізнаватися собі в тому, що розумію. Ми просиділи на кухні до глибокої ночі, розмовляли, сперечалися, мовчали, знову розмовляли. Вона не тиснула, не благала, не ставила ультиматумів – просто говорила, що хоче, щоб я подумав. Що якщо я погоджуся, то все буде по-чесному, без брехні і без таємниць. А якщо не погоджуся – вона прийме це і ніколи більше не заговорить про це. Я пообіцяв подумати. І наступні кілька днів думав тільки про це.

Я думав про це три дні. На роботі, в машині, перед сном – навіть пиво перестав пити, щоб голова була ясною. І чим більше думав, тим менше в мені залишалося злості і тим більше ставало якогось дивного, майже спортивного інтересу. Я згадував її слова, її обличчя, коли вона це говорила, і розумів, що вона не жартувала. Вона справді хотіла Дімку. І хотіла, щоб я при цьому був поруч. Може, це було хворе, може, неправильне – але це було чесно. А чесність я завжди поважав більше, ніж видимість благополуччя.

На четвертий день я зателефонував Дімці і сказав, що в суботу ми з Настею хочемо посидіти, і нехай він приїжджає, як завжди. Він погодився без питань, навіть зрадів. Я повісив слухавку і відчув, як усередині все стиснулося – але не від страху, а від того, що шляху назад вже немає.

У суботу Настя готувала, ніби нічого не відбувалося, але я бачив, що вона нервується. Вона двічі переплутала спеції, один раз мало не порізалася, і весь час поглядала на мене, ніби питала дозволу. Я не говорив їй нічого конкретного, не оголошував план, не розписував, що буде. Просто сказав уранці, що Дімка приїде і що я вирішив. Вона кивнула, і більше ми до цього не поверталися.

Він приїхав о сьомій, з вином і тортом, як завжди. Обійняв мене, поцілував Настю в щоку – занадто довго, як мені здалося, – і ми сіли вечеряти. Розмова йшла мляво, про роботу, про машину, про якусь дурницю, і я відчував, що і Настя, і Дімка чекають чогось, хоча жоден з них не знав точно, чого саме. Я підливав вино, ми сміялися з якоїсь старої історії з життя, і поступово напруга почала зникати, поступаючись місцем тому самому вечору, який бував у нас сотню разів.

Тільки цього разу я дивився на них іншими очима. І бачив те, чого раніше не помічав або не хотів помічати.

Після вечері ми перебралися в кімнату, як завжди, і я поставив якийсь фільм, який ніхто з нас не збирався дивитися. Настя сіла в крісло, підібгавши ноги, Дімка влаштувався на дивані, а я – в кріслі навпроти, так, щоб бачити обох. Розмова продовжувалася, але вже тихіше, з паузами, які ставали все довшими. Я налив собі ще вина і сказав, що схожу на балкон покурити. Просто мені треба було вийти. Просто мені треба було дати їм залишитися вдвох.

Я стояв на балконі, дивився на вогні сусідніх будинків і слухав, як за спиною, в кімнаті, щось тихо говориться, потім сміх, потім знову тиша. Хвилин через десять я повернувся. Фільм усе ще йшов, але ніхто на нього не дивився. Настя сиділа на дивані поруч із Дімкою – не в кріслі, а саме поруч, плечем до плеча. Його рука лежала на спинці дивана за її спиною, майже торкаючись її волосся. Вона тримала келих, але не пила, просто крутила його в пальцях і дивилася кудись у бік вікна. Коли я увійшов, обидва здригнулися – ледь помітно, але я це побачив.

Я сів назад у крісло і сказав якнайспокійніше:

– Ну що, може, ще по одній?

Дімка кивнув занадто швидко. Настя встала, щоб принести пляшку, і коли вона проходила повз Дімку, він трохи подався вперед, і його долоня на секунду лягла їй на стегно – ніби випадково, ніби щоб пропустити її. Вона не відсахнулася. Я це бачив. І зрозумів, що якщо зараз нічого не скажу, то все просто станеться саме собою, а я так не хотів. Я хотів, щоб це було по-чесному, щоб усі троє знали, що відбувається.

Коли Настя повернулася з пляшкою, я встав, узяв її за руку і посадив собі на коліна. Вона здивовано подивилася на мене, але не опиралася. Дімка дивився на нас обох, і в його очах було щось середнє між питанням і надією. Я обійняв дружину однією рукою за талію, другою взяв її за підборіддя і повернув до себе.

– Ти впевнена, що хочеш цього? – запитав я тихо, так, щоб Дімка чув.

Вона подивилася мені в очі, потім перевела погляд на Дімку, потім знову на мене. І кивнула.

– Так.

Я подивився на брата. Він сидів, учепившись у підлокітник, і явно не розумів, що йому робити – то чи встати і піти, то чи залишитися і чекати. Я усміхнувся і сказав:

– Ну що, Дімоне, ти ж не просто так до нас щовихідних їздиш.

Він роззявив рота, щоб щось сказати, але я його перебив:

– Розслабся. Я все знаю. І я не проти. Тільки давай без брехні, без «випадковостей» і без «я не хотів». Хочеш мою дружину – то й скажи.

Дімка мовчав секунди три. Потім ковтнув і хрипко, дивлячись прямо на мене, промовив:

– Хочу.

Настя в мене на колінах глибоко зітхнула і притиснулася до мене сильніше. Я відчув, як її пальці вп’ялися мені в плече. І зрозумів, що зворотного шляху немає.

Я поплескав Настю по стегну, і вона повільно, ніби уві сні, підвелася з моїх колін. Дімка дивився на неї знизу вгору, не рухаючись, і я бачив, як у нього на шиї ходить кадик. Вона стояла посеред кімнати, між нами двома, і не знала, куди подіти руки – то складала їх на грудях, то опускала, то знову піднімала. Я залишився сидіти в кріслі. Мені чомусь хотілося, щоб перший крок зробив не я, щоб це почалося без моєї прямої участі – так, ніби я просто глядач, який у будь-який момент може піти або залишитися.

Дімка нарешті встав. Він був вищий за мене на півголови, і коли він підійшов до Насті, вона стала здаватися зовсім маленькою. Він не став хапати її, не став лізти цілуватися – просто взяв її за руку і потягнув до себе. Вона зробила крок, потім ще один, і ось уже стояла впритул до нього, упираючись долонями йому в груди. Він нахилився і поцілував її в шию, трохи нижче вуха. Настя здригнулася і закинула голову. Я дивився на це і відчував, як у мені піднімається щось важке і гаряче, чому я не міг придумати назви. Це не була ревнощі. І це не було тільки збудження. Це було щось третє, для чого я не знав слова.

Він цілував її шию, потім ключиці, потім потягнув вниз блискавку на її сукні. Сукня була домашня, легка, і вона сповзла майже одразу, оголивши плечі і груди в простому чорному ліфчику. Дімка відсторонився на секунду, подивився на неї, потім перевів погляд на мене – перевіряючи, чи не передумав я. Я кивнув. Він розстебнув ліфчик однією рукою – спритно, ніби робив це сотню разів, – і груди Насті вивалилися йому в долоні. Вона охнула і вчепилася йому в плечі, а він почав м’яти її груди, стискати соски, нахилятися і брати їх у рот по черзі. Настя заплющила очі і почала тихенько постоювати, неголосно, але я чув кожне її дихання, бо в кімнаті більше не було ні звуку.

Я розстебнув ширинку і дістав член. Він уже стояв, я навіть не помітив, коли це сталося. Я почав повільно подрочувати, дивлячись на них, і Дімка, побачивши це краєм ока, ніби отримав дозвіл на більше. Він опустився перед Настею на коліна, стягнув з неї сукню разом із трусиками і уткнувся обличчям їй між ніг. Настя скрикнула і схопила його за волосся. Я бачив, як його язик працює в її кицьці, як її стегна смикаються і стискаються, як вона намагається відштовхнути його голову, але не відштовхує. Через хвилину вона вже стояла ледве тримаючись, і Дімці довелося притримувати її за попу, щоб вона не осіла на підлогу.

Він підвівся, витер рота тильною стороною долоні і почав знімати штани. Настя дивилася на мене, і в її очах було те саме питання, яке вона поставила мені чотири дні тому. Я встав з крісла, підійшов до неї, обійняв ззаду за плечі і сказав прямо у вухо:

– Все нормально. Я тут.

Дімка спустив штани до колін, і його член вискочив назовні – товстий, з великою головкою, трохи темніший за шкіру. Настя подивилася на нього і облизала губи. Я відчув, як вона тремтить. Дімка підійшов впритул, припідняв її за стегна, і вона обхопила його ногами. Він притиснув її до стіни і увійшов. Настя голосно, протяжно застогнала і вчепилася йому в шию. Я стояв за півметра і дивився, як член мого брата входить у мою дружину – повільно, потім швидше, потім ще швидше. Він трахав її біля стіни, а вона підмахувала йому назустріч, і її стогони ставали все гучнішими. Я знову взявся за свій член і вже не просто подрочував, а дрочив у такт їхнім рухам.

Дімка кінчив досить швидко – заричав, різко витягнув член, заливши її спину спермою. Настя ще секунду подрижала і обм’якла в нього на руках. Він опустив її на підлогу, і вона сіла на килим, розтріпана, червона, з блискучими очима. Я підійшов, узяв її за підборіддя і подивився на неї зверху вниз.

– Ну як? – запитав я.

Вона усміхнулася і, не кажучи ні слова, нахилилася і взяла мій член у рот.

Вона смоктала в мене так, як давно вже не смоктала – жадібно, глибоко, не відриваючись. Я стояв, запустивши пальці їй у волосся, і дивився вниз, на те, як її губи ковзають по стовбуру, як вона закочує очі і постоює, не випускаючи член з рота. Дімка сидів на підлозі поруч, важко дихав і дивився на нас обох. Його член ще був мокрий від неї, і він повільно його погладжував, відновлюючись.

Я не хотів кінчати їй у рот – я хотів її трахнути. Тому я витягнув член, підняв Настю з колін і повів до дивана. Поклав її на спину, розсунув ноги. Кицька в неї була червона, розтягнута, вся в її власних соках. Я увійшов одразу, без передмов, і вона вигнулася дугою. Було слизько і гаряче, і я почав трахати її жорстко, так, як мені хотілося з самого початку цього вечора, поки я сидів у кріслі і дивився. Настя стогнала в голос, уже не стримуючись, і я краєм ока бачив, як Дімка знову почав дрочити.

Я не встиг нічого зрозуміти, як він підвівся і підійшов до нас. Він став на коліна поруч із диваном, і я зрозумів, чого він хоче. Настя теж зрозуміла. Вона подивилася на мене, і я кивнув. Дімка припідняв її ноги, я залишився всередині, і він почав прилаштовуватися ззаду. Коли головка його члена вперлася їй у дупу, Настя завмерла і вчепилася мені в плечі.

– Тихіше, тихіше, – сказав я їй. – Розслабся.

Він увійшов повільно, але Настя все одно скрикнула – різко, високо, майже жалібно. Я відчував через стінку, як його член рухається всередині неї, і це було дивне, ні на що не схоже відчуття. Ми почали рухатися разом – я в кицьку, він у попку, – і Настя через хвилину перестала кричати і почала стогнати, довго і низько, ніби її вимкнули і ввімкнули заново. Їй було боляче і добре водночас, я це бачив по її обличчю, і від цього мені самому ставало добре до запаморочення.

Дімка знову довго не протримався – він кінчив у неї вдруге, в дупу, і вивалився весь, важко дихаючи. Я залишився один. Я перевернув Настю на живіт, поставив її на sexpornotales.me четвереньки і увійшов у кицьку ззаду. Вона вже майже не тямила, просто лежала обличчям у диванну подушку і підмахувала мені, поки я не кінчив – глибоко, з ричанням, вчепившись їй у стегна так, що залишилися сліди.

Я витягнув член і сів на підлогу, привалившись до дивана. Настя сповзла поруч, поклала голову мені на плече і заплющила очі. Дімка сидів навпроти, голий, пітний, з абсолютно очманілим обличчям. Ніхто не говорив ні слова. Було чути тільки, як ми всі троє дихаємо.

Потім Настя тихо сказала, не розплющуючи очей:

– Я схожу в душ.

Вона встала і пішла, залишивши нас із Дімкою вдвох. Ми сиділи мовчки, і я раптом зрозумів, що не відчуваю ні злості, ні ревнощів, ні навіть незручності. Тільки якусь порожню, спокійну втому. Дімка подивився на мене і сказав хрипко:

– Тох, ти це… нормально?

– Нормально, – відповів я. І це була правда.

Ми ще посиділи хвилин десять, поки Настя не повернулася з душу. Вона вийшла в халаті, з мокрим волоссям, і мовчки сіла між нами на підлогу. Дімка приобійняв її за плечі, вона привалилася до нього, а я дивився на них і думав, що ось зараз, напевно, має стати незручно, має нахлинути щось важке – провина, сором, злість. Але нічого не приходило. Було тихо і порожньо, як буває після хорошої бійки або після довгої дороги.

Дімка поїхав під ранок. Я провів його до дверей, він взувався в передпокої, не дивлячись мені в очі, і я поплескав його по плечу.

– Наступних вихідних приїжджай, – сказав я.

Він підняв на мене погляд, кивнув і вийшов. Двері зачинилися, і я залишився один у квартирі, де все ще пахло сексом і вином. Настя спала в спальні, розкинувшись на ліжку, і я ліг поруч, не став її будити, просто ліг і втупився в стелю. У голові було на диво спокійно. Я навіть не намагався нічого аналізувати або виправдовувати. Просто лежав і слухав, як вона дихає.

Через пару днів Дімка зателефонував – запитав, як справи, ніби нічого не сталося. Ми поговорили про роботу, про машину, про батька, якому треба допомогти з дачею. Я не відчував ні фальші, ні напруги. Настя поводилася як завжди – готувала, сміялася, дивилася зі мною серіали. Тільки іноді, коли ми залишалися вдвох, вона дивилася на мене трохи довше, ніж раніше, і в цьому погляді була не вдячність і не провина, а щось на кшталт тихого подиву: треба ж, спрацювало. Ми більше не обговорювали той вечір. Не тому що було важко, а тому що не було для чого. Все вже сказали і зробили.

Топ записів

Выбор читателей