Зоїна корпоративка, з якої почалася кар’єра

Цю історію мені розповіла Зоя, головбух фірми, у яку я влаштувалася пів року тому. Вона говорила заплітаючись язиком, розгарячіла від важких спиртних напоїв і танців — вірніше, відвертої танцювальної ходи, за якою можна було відновити події таємної оргії. Чоловіки намагалися зникнути з поля її видимості, коли наставав час «розім’яти ноги». Тим нещасним, яким цього не вдалося, танець закінчувався в кутку, де вони безуспішно відсторонялися від її рук.

Але, видимо, вона втомилася, підсіла до мене й почала:

— Коли я була молода, як ти, я була красива. Ну, я й зараз не страшна, але тоді була взагалі «соска». Мужики за мною ходили — всі. — Вона провела рукою навколо голови. — Взагалі всі: і одружені, і неодружені. Всі мене хотіли. Всі. Кобелі… Зараз тільки коли щось треба, тоді й компліментять. А от раніше корпоративи були! Мені двадцять два. Чоловіків у конторі було більше, вони могли з другом прийти. Всі зі мною хотіли танцювати. Присісти ніколи було. З рук у руки передавали. На побачення кликали. А я вся в роботі: ні вихідних, ні вечорів — одна робота. Тільки на святах і відривалася.

А тут якось 8-е чи 23-є… Напевно, 23-є відзначали. Чоловіків було багато. Один одразу до мене приклеївся: і за столом, і потанцювати. Головне — я його не знаю, не з наших. Я питаю: «А з ким ти прийшов — з Мішею чи з Ромою?» Він каже: «З першим». А він такий видний: у костюмі, високий, без пузика — не те що наші хлопці. Мені шампанське все підливав, бокал порожнім не стояв. Коротше, закрутив мені голову.

Каже:

— Давайте покинемо цей захід, я вам влаштую незабутній вечір.

— Ну, я ще в танці зрозуміла, що в нього жінки давно не було. Та й він мене так розпалив, що я сама вже «потекла». Віддалася б і в підсобці, та вона була зайнята до нас.

Сіли в машину, а він мені очі зав’язав:

— Не підглядай, сюрприз.

— Сподіваюся, не ліс?

— Ні-ні, це в центрі.

Машина зупинилася. Він відчинив мені двері, взяв за руку, обережно повів, притримуючи за талію. Зав’язані очі наводили думки про причетність до чогось таємного, секретного й окультного. Хоча секрету в його помислах не спостерігалося. Він так само тримав одну мою руку в своїй, скрупульозно коментував кожну перешкоду: сходинки, пороги й так далі. А друга його рука давно зісковзнула з талії на попу, і я розстаралася виписувати нею вісімки.

Пройшовши кілька дверей, ми зупинилися. Він налив шампанське. Ми випили. Стали цілуватися. Він почав роздягати мене, я — його, наскільки могла це зробити на дотик. Незрозуміло було, велика кімната, у якій ми перебували, чи ні, які меблі нас оточували — ліжко це було, диван чи ще щось. Але я вже була гола, він, видимо, теж. Він посадив мене на себе. Я сіла йому на член. Він не стояв сторчма, хоч і був на взводі. Я прослизнула по ньому вперед, поки головка члена не опинилася біля входу в піхву, повільно підвелася, так щоб головка торкалася входу, і, коли член став вертикально, опустилася — вірніше, наділася на нього.

Він сказав:

— Ух ти!

Чомусь узяв мене за волосся, потягнув назад, так що голова закинулася, рот відкрився, і став нахиляти її до себе, але вбік. Поклав мою голову ротом на член. У цей же момент ще один член увійшов мені в попу.

«Сука, я попала в груповуху. Це мене зараз натовпом будуть трахати у збоченій формі. Ось навіщо очі зав’язав», — промайнуло в мене в голові.

Я спробувала вирватися, але руки мої були зафіксовані за спиною. Я стиснула щелепи і тут же отримала удар по голові — в очах потемніло (наче й не були зав’язані), у вухах загуло. Коли гул почав проходити, крізь нього я почула, як чоловік, що привів мене, лаяв іншого:

— Ти що, охренів? Навіщо її вдарив?

— Вона вкусила.

— Та похеру, що вона зробила! Її не можна бити. Йди звідси.

— А якби вона відкусила?

— Та так і треба було.

— Тебе б зубами за член.

— Ну не відкусила ж, а ти вдарив.

— Це каліцтво, причому в найпрямішому сенсі.

— Все, йди вже звідси, членопошкоджений.

Почулися кроки, що віддалялися.

— Все, тебе більше ніхто не вдарить, гаразд? Тільки не кусайся. Можеш навіть не смоктати — просто візьми в рот. Не будеш кусати?

Я похитала головою на знак згоди.

— Ось і розумниця. Відкривай ротик.

Я відкрила рот, і черговий член опинився в ньому. За час цієї пригоди я так і сиділа на першому члені, а з попи його теж не виймали.

— А тебе трахали в попу?

— Ні, — збрехала я.

Так, дійсно смоктати не треба було. Він сам трохи поїздив у мене в роті, притиснув мою голову до свого паху і кінчив далеко в горло — навіть ковтати не довелося. У пісю і в попу теж кінчили, як кролики, на п’ятій секунді. Потім, як у «Полі чудес», наступна трійка. Точно так само, у темпі кроликів, не довше хвилини. І знову заміна, тільки тепер уже двоє. Рот був вільний. Мені дали трубочку, і чоловік сказав:

— Тепер соси.

Це був коктейль: шампанське з горілкою, видимо. Наступна пара діяла вже не поспішаючи, а впевнено, напористо — як обізнані, зрілі користувачі сексу. Я зрозуміла, що пішла на друге коло. Якісь старателі, вахтовики чи моряки далекого плавання — загалом, мужики, у яких давно не було жінок. Вони спустили початковий запал і тепер уже працювали на задоволення.

Без члена в роті поза стала зручнішою. Плюс алкоголь, плюс, якщо можна так сказати, відбірні самці. І як би дивно це не звучало — це було інтелігентне зґвалтування. Це було насильство. Так, мені зав’язали очі, зафіксували руки за спиною, але мені не робили боляче (якщо не рахувати початкового ексцесу — «не кусай член, хворе місце будь-якого мужика»). Мої груди були в чоловічих руках, які намагалися робити мені приємно. Ці руки мені потім довго згадувалися — і на грудях, і на талії.

Мужики в попу кінчають швидше, ніж у пісю. І ось після анального фіналу одного з них я відчула, як мене починає накривати хвиля сексуального екстазу. Вона накрила мене одразу після того, як задовольнився вагінальний «партнер». М’язи судомно стискалися, і, як би я не намагалася, стиснутий стогін все одно просочувався з рота.

— Так, ти ж моя красуня, теж кінчила! — сказав чоловік і поцілував мене в лоб. — Розумничка.

Від наступної пари екстазу не було, як вони не намагалися. А от наступні за ними… Я вже не могла стримувати стогони. Останній чоловік «виступав» сольно. Але це був серед них справжній чемпіон. Я під ним зазнала оргазм двічі. І після першого разу — як би дивно це не звучало, коли тебе ґвалтують, — я сама просила ще. Що він блискуче й виконав.

Мене посадили і дали ще келих коктейлю. Я випила і сказала, що хочу пісяти, і заплакала.

— Плакати навіщо? Хочеш — будь ласка! — Він узяв мене на руки, відніс зовсім поруч і посадив, як я зрозуміла, на унітаз. — Пісяй, будь ласка! Не соромся, всі пішли.

Поки я дзюрчала, він відлучився. Повернувшись, сказав:

— Їж шоколадку і запивай шампусиком.

Сунув мені в рот шоколадку, дав запити коктейлем на основі шампанського, а сам узявся видаляти з мене біоматеріал, залишений мужиками. Дуже мене здивувало, що чоловік може проводити такі «операції» жінкам на досить професійному рівні.

Після цього він відніс мене в іншу кімнату. За запахом я зрозуміла — парна. Чомусь у голову влетіла думка: «Шльоха за викликом у сауні». Одразу навернулися сльози, і я знову захникала.

— Чого ревеш? Паритися не любиш? Ех, реви не реви, все одно відшмагаю.

Поклав мене на полицю і досить непогано попарив віниками з якимись ароматизаторами. Потім переніс у мийку і помив. Потім витер.

— Тобі зачіска не йде, я тобі іншу зроблю.

Задув фен, заклацали ножиці, гребінці стали чухати голову. А я стала ревіти далі, бо подумала: «Шльоху в сауні по колу і налисо обрили».

— Так, все, не реви більше. Личко буду красити. Ох, дивись, фарба потече. Не будеш плакати?

Я похитала головою на знак згоди.

— Я пов’язку зніму, а ти очі не відкривай. Світло яскраве, все одно нічого не побачиш.

Він задер мою голову вгору і зняв пов’язку. Крізь повіки було видно, що світло занадто яскраве. Я сиділа, напіввідкривши рот, а він, як художник, щось малював на обличчі. Я все боялася, що намалює Бабу-ягу і голою вижене на вулицю. «Розмалювавши» обличчя, він надів пов’язку назад, звільнив мої руки і став одягати.

— Пісяти підеш? У дорозі не припече?

Я погодилася. Тепер він відвів мене за руку в туалет.

Після нас відвезла та ж машина. Коли машина від’їхала, він зняв з мене пов’язку. Ми були біля того місця, де проходив корпоратив.

— Прощавайте, Зоє. Мені було дуже приємно провести з вами цей вечір.

— А не боїтеся, що я в поліцію піду?

— Ні.

— Зовсім не страшно? На зоні за такою статтею?

— А чим доведеш? Слідів побоїв немає. Біоматеріалу в тобі немає — я все вимив. Парна добре розслабляє, лікар не визначить, чи був у тебе взагалі сьогодні сексуальний контакт. А твої колеги не зможуть підтвердити твою відсутність. Та й взагалі твоя білизна і бойовий розкрас натякають, що статевий контакт на цей вечір передбачався.

— А не боїтеся, що я завагітніла?

— У тобі стільки протизаплідного, що до наступних місячних не залетиш.

— Що, ви мене напихали хімією?

— Для твого і нашого спокою.

І тут я подивилася в дзеркало на вході. Я навіть відсахнулася. У дзеркалі була не та я, яка прийшла на свято. Посвіжіла, з ненав’язливим, але дуже якісним макіяжем. І зачіска. Я б собі таку не зробила, але вона чудово виглядала.

— Звідки здібності стиліста?

— Не питай, це звучить не дуже благопристойно.

— Трахати мене натовпом — благопристойно, а відповісти — не звучить?

— Гаразд, я працював у морзі. Навчався в меді, практика в морзі. Мив, одягав і, якщо потрібно, ретушував покійників. Іноді родичі просили нанести макіяж жінкам і зробити зачіски. Так практика на чотири роки затягнулася.

— А навчався на кого?

— Жіночий лікар.

— Освіта ідеальна для маніяка-ґвалтівника. А зараз ким працюєш?

— Це не важливо. Прощавайте, Зоє, бережіть фігуру — вона у вас дуже хороша.

Він штовхнув мене за попу в зал, де всі продовжували святкувати.

— Після всього, що ви зі мною зробили, могли б і поцілувати, — сказала я, обертаючись. Але чоловіка вже не було.

Як я потім не силкувалася, так і не змогла згадати його ім’я, хоч ми й знайомилися. Я підсіла до Ліди, моєї сусідки по кабінету.

— Ти в спа ходила?

— З чого взяла?

— Уранці ти не так виглядала.

— Так погано?

— Та ні, наче на інший рівень перейшла.

— У сенсі?

— Ну от є бомжихи і двірнички — це нижній рівень. Скільки б їм грошей не звалилося, у них завжди видно «дно». Є робітниці на фабриках, у колгоспах — у них дохід низький, і це видно. Це другий рівень. Є теж із низьким доходом, але їм потрібно виглядати: продавчині, манікюрниці. Вони обслуговують більш багатих, але грошей на це немає, хоч і намагаються. Зрозуміла рівні?

— А ми на якому?

— Ми вирвалися і вже не робітничий клас, але й далеко не олігархи. От ти раніше виглядала як «вирвалася в люди», а зараз — наче чоловікові-олігарху хочеш довести, що всього доб’єшся сама.

— Ні хріна ти класифікацію придумала.

— Та, до речі, де була? Скільки віддала за спа?

— Дорого. Десятьом мужикам дала по два рази.

— Гониш. Он Надька-кадровичка якраз із підсобки виходить. Бачиш: уже й ліфчик не надягає, і панчохи, та й труси, напевно, теж. Башка розтріпана, вид — конкретно зайобаний. Так її всього в четвертий раз у підсобку затягли. А ти мені — десять мужиків. Як вона чоловікові в очі дивитися буде? Якщо він її таку побачить — уб’є і її, і всіх сьогоднішніх мужиків. Сяде, звичайно. Він якийсь там боксер, десантник і качок у всіх сенсах. Але він, швидше за все, її сьогодні не оцінить — він уже й сам у дрова.

Тут підійшов директор:

— Зоє, я хочу тебе потанцювати, — і потягнув мене в зал, де заграла повільна.

Я поклала руки йому на плечі, його ж руки до середини пісні сповзли з талії на задницю.

— Якщо хочете мене трахнути, то тільки не сьогодні, — сказала я і глянула йому в очі.

— Замітано, — сказав він і потягнув танцювати мою сокабінетницю, а я пішла додому.

Замітку він мені, звичайно, пред’явив, хоч я й сподівалася, що забуде. Днів через три викликав з накладною по відвантаженню. Я її йому на стіл кладу, а він якось так спритно мене за руку потягнув — раз, і я вже в нього на колінах.

— Боржок, — каже він і розстібає мені блузку.

На два я сиділа вже без блузки і ліфчика. Від директора пахло алкоголем, він уже був «хороший». Він лизнув мої груди, розвернув мене попою до себе, задер спідницю і почав sexpornotales.me стягувати з мене колготки з трусами за раз. Я побачила на іншому кінці столу чоловіка, якого не помітила, коли заходила в кабінет (видимо, він з ним пив). Той милувався моїми грудьми.

— Ми не самі, — сказала я директору.

Але він силою за шию притиснув мене до столу, а його член уже був у мені. Після сексу він налив усім трьом коньяку, і ми випили. Я була як Маргарита з відомого роману, тільки гола по пояс. Ми випили ще, і я одяглася.

Того вечора вони мене напоїли до безпам’ятства. Прокинулася я в цього чоловіка вдома — він не знав, куди мене вести, і привіз до себе. Прокинулася до обіду з болючою головою. Видок у мене був ще той.

— О, прокинулася. Голова болить? Ось хороший засіб, — він простягнув воду і таблетку.

Я лежала в одязі під ковдрою.

— Де я?

— У мене. Я не знаю, де ти живеш. Не кидати ж тебе в офісі було? Я у твого начальника спитав, куди тебе, а він: «Хочеш — забери собі».

— Ви про мене погано думаєте, особливо в цій ситуації?

— Що я думаю про цю ситуацію? Я думаю, що ти людина слова. У наш час це рідкість. Якщо щось обіцяла — виконуєш, незважаючи на обставини.

— Я вам щось винна?

— Ні, мені жодних обіцянок не було. Я хочу запропонувати тобі роботу за профілем. Мені потрібні надійні люди з добрим почуттям обов’язку.

— Хочете мене в ескортниці?

— Ні, ти не те зрозуміла. Мені потрібен бухгалтер із корпоративної діяльності. Свій кабінет, підлеглі. Все краще, ніж платіжки розводити. Відразу можеш не відповідати. А ці вихідні ти проведеш у мене — без зобов’язань.

І то правда, жодних домагань він не робив, хоч я його й провокувала. Попросила футболку на зміну, щоб білизну випрати — труси на мені аж хрустіли, а запасних не було. Футболка є футболка, вона прикриває, поки не нахиляєшся. Так, усі мої «принади» він бачив ще до того, як я погодилася на нього працювати. А ця футболка стала моїм обов’язковим атрибутом, коли я проводила (не всі підряд, а дуже іноді) у нього вихідні.

— Ох, чогось я розвідвертилася, — сказала головбух нашої фірми, махнула чарку і пішла.