Оргія вчотирьох
У старій квартирі на околиці міста пахло сандалом, спаленою травою і застояним чаєм. На стінах висіли вицвілі плакати з психоделічними візерунками, а зі старих колонок хрипів Jimi Hendrix Experience. Вася Фріц, у обмотаній шкіряним шнурком товстій сивій косі й розтягнутій футболці, сидів на підлозі, перебираючи струни акустики. Його пальці, довгі й наполегливі, звично ковзали по грифу.
Катя Морква, у коротких шортах, з яких ледь виглядали її товсті стегна, вовтузилася біля колиски. Їхній син, Гриша, важко дихав, втискаючись у подушку. Відступна грижа в пупковій ділянці вимагала обережності, а раптові напади астми змушували Катю тримати інгалятор напоготові. Вона схилилася над ним, її коротке чорне волосся робило її схожою на каргу.
– Слухай, Морквушкін, він сьогодні якийсь млявий, – тихо сказала вона, потираючи ніс.
Фріц перестав грати, відставив гітару і підійшов до неї. Обійняв за плечі, притягнув до себе. Від нього пахло старим тютюном і чимось солодким, їдким.
– Все буде добре, Морквице. Релакс.
У двері постукали — знайомий ритм, три коротких, один довгий. Вася розплився в усмішці. – О, Юра прикэцяв.
Юра завалився в квартиру, швиргнувши на стілець шкіряний рюкзак. На ньому була шкіряна косуха, зім’ята й потерта, і важкі черевики. Погляд Юри був каламутним, але гострим, очі блищали. Він був із тих, хто каже, що сонце — це всього лише величезний косяк, який запалили боги.
– Здоров, старі укурені, – прохрипів Юра, падаючи на диван. – Діставайте свої заначки. Годину не курив, аж трясе.
Вася дістав із тайника в старому радіоприймачі згорток. Вони сіли втрьох, обережно передаючи одне одному джойнт, намагаючись не шуміти, щоб не потурбувати нащадка. Дим поплив по кімнаті, змішуючись із запахом пахощів.
– Чого сидимо? – Юра блаженно прикрив очі, випускаючи струмінь диму Катерині в обличчя. – Давайте западемо.
Катя хихотнула, відчуваючи, як тіло стає важким і теплим. Вона витягла ноги, закинувши їх на журнальний столик. Юра повільно потягнувся до її розпухлої щиколотки, потираючи пальцями скрипучу старечу шкіру. – Твої ноги, Морквушкіна… завжди мене доводили до нестями.
– Перестань, Юр, – промуркотіла вона, але ногу не прибрала.
У цей момент роздався дзвінок. Вася, похитуючись, відчинив двері. На порозі стояв Ігор — високий, кремезний чоловік. У руках він стискав склянку з віскі і якийсь дивний пакет.
– Привіт, хлопці, – Ігор увійшов, обвів кімнату поглядом, і його погляд зупинився на Юлі, яка сиділа в кутку, уткнувшись у книгу. Юля Ханикова, дев’ятнадцятирічна студентка, з величезними зеленими очима і губою, яку вона постійно покусувала від збентеження.
Юля була тут тимчасово, допомагала Каті по догляду за малим. На ній була коротка шовкова блузка, у якої один ґудзик був розстебнутий, відкриваючи вид на високі, міцні груди.
– Привіт, Ігор, – Юля схопилася, сором’язливо усміхаючись. – Привіт, детко, – Ігор підійшов до неї впритул, обдаючи запахом міцного алкоголю. Він поклав руку їй на плече, злегка стискаючи. – Здається, ти стала ще кращою з нашої останньої зустрічі.
Юля почервоніла, її дихання прискорилося. Ігор був старший за неї на десять років, але в ньому була та дика, неприборкана харизма старого хіпі, яка змушувала молодих дівчат втрачати голову. – Я… я піду на кухню, чай поставлю, – пробурмотіла вона, намагаючись вислизнути.
– Зачекай, – Ігор перехопив її за руку, притягнув до себе і раптом різко, але владно розвернув до себе обличчям. – Навіщо чай, коли в нас є все, щоб забутися?
Він глибоко поцілував її, жадібно, з хрипом. Юля скрикнула, її книга впала на підлогу, але вона не помітила цього. Її руки самі собою вчепилися в його сиве волосся, пальці запустилися в густу шевелюру. Ігор притиснув її до стіни, його рука ковзнула вниз, стискаючи її стегно, задираючи тканину короткої спідниці.
– Ох… – видихнула Юля, коли його губи перемістилися до її шиї. – Ігор, тут же люди…
– Плювати на людей, – прошепотів він їй у саме вухо, обпікаючи гарячим диханням. – Ми тут одна велика сім’я. А в сім’ї немає секретів.
Вася Фріц, спостерігаючи за цим, задоволено всміхнувся і кивнув Юрі. Юра, вже перебуваючи в стані легкого трансу, безглуздо усміхався в стелю, продовжуючи розминати розпухлу ступню Каті. Катя ж, відчуваючи збудження, яке поширювалося по кімнаті, повільно розстібала блискавку на своїх джинсових шортах.
Ігор, не розриваючи поцілунку з Юлею, підхопив її під стегна і посадив на високий кухонний стіл. Кінчики її пальців усе ще торкалися корінця книги, але тепер її тіло вигиналося назустріч чоловікові. Ігор ривком стягнув з неї блузку. Її соски, темно-рожеві й пружні, переможно зметнулися вгору. Він із жадобою впився в її сосок, і Юля гучно скрикнула, вигинаючись у його руках.
– Господи, яка ти кайфова, – простогнав він, розводячи її коліна в сторони.
Подальше відбувалося як у сповільненій зйомці. Юля, важко дихаючи, потягнулася за його ременем, пальці тремтіли. Ігор розстебнув ширінку, виймаючи збуджений член, який був значним і міцним.
– Ох, який великий… – прошепотіла вона, дивлячись на нього знизу вгору.
Ігор підхопив її, повністю оголивши. Юля була стрункою, з довгими ногами і гладким животом. Він повільно, намагаючись не злякати її, увійшов у неї одним потужним поштовхом. Юля скрикнула, притискаючись до нього всім тілом, обхопивши його за шию.
– Так, ось так… – Ігор почав рухатися, повільно, вбиваючись у неї, відчуваючи, як вона стискає його.
– О боже… Ігор… швидше… будь ласка…
– Забудь, детко, забудь усе… тільки цей момент.
Він нарощував темп. По кімнаті поширювалися звуки їхніх тіл, вологі, ритмічні. Юля заплющила очі, віддаючись цьому ритму. Вона відчувала, як його шкіра, груба й шорстка, треться об її м’яку. Її пальці впилися в його плечі, викликаючи навіть легкий біль.
– Ах, бля… як же добре… – видихнула вона, закидаючи голову назад.
А в цей час Вася Фріц, дивлячись на них із виглядом покровительського спокою, притягнув до себе Катерину Моркву. У повітрі витав дим, музика Grateful Dead змінилася на повільніший, тягучий блюз.
– Пам’ятаєш, як ми їхали до Каліфорнії в сімдесят другому? – прошепотів Вася, запускаючи руки їй під майку.
Катя засміялася, її сміх був легким. – Пам’ятаю. Щоб нас тоді не спіймали з травою, ми сховали її в…
– У твоєму несвіжому бюстгальтері, – закінчив він, накриваючи її губи своїми.
Він розвернув її, поклавши на диван. Катя розкинула ноги, демонструючи йому свою вологу, розчервонілу вульгарну плоть, оторочену кривим єврейським хутром. Вася, який став майже прозорим під дією косяка, повільно звільнив свій член.
– Ти все така ж, Морквице, – видихнув він, входячи в неї плавно, з глибоким зітханням. – Ох, їбуча ти блядище, Катю, але така Тепла.
– Занадто довго чекала цього… Виїби мене, Фріц…
Вони рухалися синхронно, забувши про час, про світ за вікном. Катя обхопила його ногами, притягуючи до себе, щоб відчути його якомога ближче. Вона відчувала кожен рух, кожну напругу його м’язів.
– Оу, Вася… так… ось так. Ще Фріц, ще, глибше. Бля, я кінчу зараз.
Юра, до кінця не усвідомлюючи реальності, раптом прошепотів: – Ефедристи ніколи не вмирають, вони просто йдуть в інший розмір.
Вася, не перестаючи рухатися, глянув на нього: – Це зараз, Юро. Саме зараз ми там.
У цей момент на кухні роздався різкий зойк Юлі, потім пролунав ляпас. Ігор, закінчивши свою справу, важко дихав, притискаючись лобом до її плеча. Юля була вся в червоних плямах, її очі світилися захопленням.
– Мені потрібно… мені потрібно у ванну, – видихнула вона, обережно вибираючись з його обіймів.
Юля пішла, залишивши трьох друзів у кімнаті. Вася і Катя повільно відокремилися одне від одного, Вася, із залишками блаженства на обличчі, закурив нову сигарету.
– Піздатий день, – констатував Юра, потираючи потилицю.
Минуло ще півгодини. Юля повернулася, одягнена в легкий халат, з таким виглядом, наче нічого не сталося, — тільки сором’язлива напівусмішка виказувала її. Катерина Морква, дивлячись на неї, змовницьки підморгнула своєму чоловікові.
– Чуєш, Ігор… – Вася подав голос, випустивши хмару диму. – А ти що за насіння приніс?
Ігор, який умостився на стільці, висипав на стіл жменю блискучих, темно-зелених насінин. – Це з приватної колекції. З-за кордону. Найсоковитіший сорт, який коли-небудь вирощували.
Юра, побачивши насіння, оживився. – Вась, давай щоб не пропадали. Морквице, діставай папірці.
Катя, бачачи блиск в очах друзів, усміхнулася. Вона вимкнула торшер, щоб створити напівтемряву, і всілася на підлогу, поруч із Васем. Ігор, дивлячись на неї, раптом запитав: – Катю, а ти ніколи не думала, що один раз у житті варто зробити щось по-справжньому божевільне?
Катя глянула на Юлю, яка завмирала, прислухаючись до розмови. У повітрі знову зазвучала музика — цього разу більш ритмічна, з вираженим басом.
– І що ж це? – лукаво поцікавилася Морква.
Ігор, повільно, з розстановкою, заговорив: – Мені завжди здавалося, що будь-які кордони між нами — це ілюзія. Що ми всі — одна плоть, одна енергія. І зараз, коли ми тут зібралися… коли ми всі так близькі…
Вася Фріц переглянувся з Юрою. Юра повільно кивнув.
– Ти хочеш сказати, що… – Катя обхопила себе за плечі, але очі її заблищали.
– У цьому домі немає слів «не можна» або «соромно», – Ігор встав, підійшов до неї і простягнув руку. – Тільки «так» і «ні».
Юля, підкоряючись імпульсу, встала і підійшла до них. Катя взяла її за руку, переплітаючи свої пальці з її. – Ти хочеш цього? – тихо запитала Катя у дівчини.
– Так, – прошепотіла Юля, дивлячись на Ігоря, потім на Васю і Юру. – Я хочу… щоб усе, що зараз відбувається, ніколи не закінчувалося.
Це стало сигналом. Юра, з криком «О, Великий Психоделіку!», схопився з дивана, зриваючи з себе одяг. Вася Фріц, сміючись, підтягнувся до нього, теж легко звільнившись від одягу.
Невдовзі в кімнаті не залишилося одягу. Четверо людей, різних за віком і досвідом, сплелися в один великий клубок тіл.
– Ох, бля… Ох, поєбеньки хренови… Ох, їбуча ти блядь, Катю – пробурмотів Вася, відчуваючи, як руки Каті обіймають його груди, а губи Юри накривають його шию. – Не зупиняйся… – видихнула Катя, забираючись на Юру ззаду і притискаючись всім тілом до його жорсткої шкіри.
Ігор, дивлячись на всіх трьох, відчував неймовірний приплив сил. Він схопив Юлю, притягнув її до себе, її ноги зімкнулися у нього на поясі, а груди, такі молоді й податливі, затремтіли біля його обличчя.
– Ось це кайф, – прохрипів він, входячи в неї з розмаху.– Ах! – Юля скрикнула, впиваючись нігтями в його спину. – Так, ще!
Вася і Катя, дивлячись на них, обмінялися поглядами. Вася, не гаючи часу, перевернув коханку на живіт, притискаючись до неї губами, цілуючи її лопатки. Катя застогнала, вигинаючи поперек. Вони почали sexpornotales.me рухатися в ритмі, а Вася продовжував іноді пестити її стару єврейську пізду язиком.
– Ззаду… Вася, ззаду візьми мене, візьми в жопу – задихаючись, промовляла вона.
Вася увійшов у неї, потужно, всією масою. Морква закричала, захлинаючись від захоплення, її голос злився з хрипким стогоном Юри і захопленими зітханнями Юлі. Усе навколо стало розмитим: звуки, кольори, запахи змішалися в єдиний потік.
– Ти відчуваєш? – шепотів Ігор, дивлячись в очі Юлі. Його тіло рухалося в єдиному ритмі з її тілом. – Це космос, детко. Ми зараз — зірки.
Юля заплющилася, відчуваючи, як усередині неї наростає потужний, некерований вогонь. Вона відчувала тепло тіл поруч, чула важке дихання Васі і Юри. Раптом вона відчула, що рука Юри, смуглява й груба, легка на її плечі.
– Ми всі разом, – прошепотів Юра їй у вухо. – Слухай музику, Юлю. Слухай, як б’ються наші серця…
Катя, відчувши, що Вася наближається до розрядки, обернулася до нього, обхопивши його за шию. – Я люблю тебе, Васю…
Її тіло здригалося в екстазі, коли Вася з силою вивергнувся в неї. У цей же момент Ігор, досягнувши піку, змусив Юлю скрикнути від несподіваного напору. Спільна хвиля задоволення окотила їх усіх.
Вони лежали на килимі, важко дихаючи, переплітаючись руками й ногами. Юра, розкинувши руки, дивився в стелю, де тіні від ламп створювали химерні візерунки.
Уся заляпана спермою, Морква ледве встала, похитуючись.
Вася всміхнувся, зриваючи з плеча Каті прилипле волосся: – Я б ще раз повторив.
Юля, згорнувшись клубочком у Ігоря під пахвою, тихенько хихотнула. Іншим разом вона була б збентежена, але зараз їй було байдуже. Вона відчувала себе частиною чогось більшого, ніж просто людина — вона була частиною цієї кімнати, цього запаху старої шкіри й диму.
– Мені здається, – сказала вона, дивлячись на всіх, – що ми тепер назавжди залишимося друзями.
Ігор поцілував її в жопу.