Начальник покарав винну співробітницю

Я знала, що він мене ненавидить. Ігор Дмитрович, мій безпосередній начальник, чіплявся до кожної коми у звітах. Того вечора я затрималася в офісі довше за всіх, намагаючись виправити презентацію, яку він демонстративно розгромив на ранковій планірці. Офіс спорожнів, світло в коридорі згасили за таймером, і лише в його кабінеті все ще горіла лампа.

— Зайди, — коротко кинув він, з’явившись у дверях. Голос не віщував нічого доброго.

Я зайшла. Він щільно зачинив двері й клацнув замком. Усередині все похололо.

— Отже так, Аліно. Твій косяк сьогодні коштував мені серйозної розмови з керівництвом. Думаєш, можна просто так косячити й іти додому?

— Я все виправила, Ігорю Дмитровичу. Ось, подивіться…

Він вибив телефон з моїх рук, і той глухо стукнувся об ковролін. Різким рухом він здер з мене окуляри й кинув їх на стіл. Я навіть пискнути не встигла, як він ривком розвернув мене спиною до себе й заломив руку. Вільною рукою він задер мою строгу спідницю до пояса.

— За помилки треба платити. Не грошима, то натурою.

Він грубо стягнув з мене колготки разом із білизною. Я вперлася долонями в його робочий стіл, завалений паперами. Почула, як дзеленькнула пряжка його ременя.

— Розслабся. Не розслабишся — буде болячіше. Втім, — він хмикнув, — мені байдуже.

Він увійшов одразу, одним грубим, господарським рухом заповнивши мене до краю. Я скрикнула — всередині було сухо, і кожен поштовх віддавався різким болем. Він тримав мене за плече, притискаючи до стільниці, і трахав мовчки, зосереджено, з якоюсь злою впертістю. Документи хрустіли під моїми долонями.

— Погано, коли така красива дурепа не справляється з обов’язками, — нарешті процідив він крізь зуби, намотуючи моє волосся на кулак. — Доводиться вчити тебе по-іншому.

Від його тону, від принизливості того, що відбувалося, мене раптом почало затоплювати гарячою хвилею сорому, який дивним чином перетворювався на збудження. Я застогнала вже не від болю. Відчувши це, він задоволено хмикнув і вийшов з мене.

— Ні, так просто ти не відбудешся.

Він із силою надавив мені на поперек, змушуючи прогнутися сильніше. Пауза була недовгою. Я відчула, як його волога від моєї змазки головка впирається в більш вузький, заборонений отвір.

— Що ви робите? Ігорю Дмитровичу, не треба, будь ласка! — я спробувала вивернутися, але він навалився зверху, придавивши мене до столу вагою свого тіла.

— Треба, Аліно. Для закріплення матеріалу.

Він штовхнувся. М’язи опиралися відчайдушно, відмовляючись впускати його, і від цього тиск був майже нестерпним. Я заскавуліла, кусаючи губи. Йому набридло чекати, і він, схопивши мене за стегна так, що напевно залишилися синці, із силою проштовхнув член усередину. Я закричала на весь голос, вже не думаючи, що нас можуть почути охоронці на першому поверсі. Відчуття було таке, ніби мене розривають на частини. Він почав рухатися — різко, безжально, з кожним рухом вибиваючи з мене повітря.

— Скажи, що ти зрозуміла урок. Скажи, що ти тупа шльондра, яка вивчила своє місце.

Я повторювала за ним, захлинаючись сльозами й стогонами. Свідомість пливла від дивної суміші болю й жару, що заповнював мене. Коли він нарешті з глухим стогоном вилився в мене, я майже втрачала свідомість, розмазана по його столу.

Але він не дав мені навіть хвилини, щоб віддихатися. Схопив за плечі, поставив на коліна прямо на жорстку підлогу перед своїм кріслом. Його член, усе ще твердий, блищав прямо перед моїм обличчям.

— Оближи. Приведи до ладу. Ти ж умієш робити свою роботу якісно, коли захочеш.

Я покірно взяла його член до рота, відчуваючи смак власного болю та його сімені. Сором затопив мене з головою, але разом із ним прийшло й гостре, дике збудження. Я старалася sexpornotales.me щосили, намагаючись догодити, працюючи язиком так, як ніколи раніше.

— Очі підніми. Дивись на мене, коли обслуговуєш.

Я підкорилася. Він заклав руки за голову й дивився на мене зверху вниз із легкою усмішкою. Йому не хопало лише глибини. Він поклав важку долоню мені на потилицю й різко насадив мою голову на свій член до самого кореня. Горло перехопив спазм, сльози бризнули з очей, але його рука тримала міцно, як лещата. Він почав трахати моє горло, і єдине, що я чула, — це його важке дихання та власні задушливі звуки.

— Отак-то краще. Розумниця. Здібна співробітниця.

Він кінчив мені прямо в глотку, не питаючи дозволу, змушуючи ковтати все до краплі. Я ковтала сперму, давлячись і кашляючи, по щоках текла туш. Коли він нарешті відпустив мене, я так і залишилася сидіти на підлозі, знесилена й спустошена.

Він кинув мені на коліна упаковку вологих серветок і застебнув ширинку. Поправив краватку перед дзеркалом. Я дивилася на нього й відчувала, як між ніг знову стає волого. І думала лише про те, що завтра, напевно, спеціально припущуся ще однієї помилки в квартальному звіті.