Амазонка

1.

— Молодий чоловіче, а як ви ставитеся до анального сексу?

Нечасто (а я так уперше) таке можна почути на вулиці. Подумавши, що це стосується не мене, хоч і сповільнив крок і навіть озирнувся, щоб побачити «щасливчика», я йшов далі.

— Та вам, я вам це кажу, — говорила, наздоганяючи мене, дівчина: невисока, не низька, не худа і не товста, не красуня і не потвора, нічого видатного — загалом, справжній розвідник, непомітний, або «сірий кардинал», як згодом подумав я.

— Та стій же! — сказала вона, наздогнавши мене і намагаючись перегородити мені дорогу.

— Це погроза чи пропозиція? — спробував пожартувати я.

— Це пропозиція, — ствердно відповіла вона. — Ну то шо?

Я стояв ошелешений і мовчав, не розуміючи, що їй відповісти.

— Мені потрібна відповідь.

— Яка?

— Так чи ні.

— З тобою? — запитав я, розглядаючи її з голови до ніг.

— Тобі є різниця?

— Як би так. З тобою ще можна, а якщо здоровенний негр… та ні, навіть якщо будь-який негр… ні, навіть якщо просто мужик — ні, — сказав я наприкінці, вже затинаючись від надлишку думок і нестачі слів для їх вираження. І вже рушив обходити її.

— Та зачекай ти, — сказала вона, притримавши мене за плече, і по-свійськи, впевнено взяла мене під руку, повільно пішла зі мною. — Та не бійся ти, все нормально, ніякої гомосятини. Але потрібна твоя відповідь, щоб я задарма не розпиналася. Раптом ти одружений, принциповий або взагалі імпотент? — запитавши це, вона мене зупинила і, повернувши до себе, пильно дивилася мені в обличчя.

— Чого імпотент-то відразу? Ні, я нормальний.

— Одружений? Принциповий? Чи ще якісь причини для відмови є? — вже роздратовано питала вона.

— Ні, — похмуро відповів я. — Причин немає.

— То значить «так»?

— Що «так»?

— Та ти шо, блін! — скипіла вона, ляснувши мене по ліктю. — Хочеш жінку чи ні?

Швидко зрозумівши, що задарма спалахнула, вже спокійним голосом продовжила:

— Дівчинка, розумничка, красуня. Ти чого втрачаєш-то? Не тебе, а ти її. То що — так? — сказала вона вже таким солодким голосом, що неможливо відмовити.

— Ну гаразд.

— Гаразд — це «так»?

— Ну так.

— Так?

— Так, так, так!

2.

— Значить, ось, слухай. Моя подруга, до речі, це вона тебе вибрала, програла мені в спорі — у принциповому. Загалом, програла покарання, найжорсткіше для дівчат. Тому потрібен ти. Зрозумів?

— Хочете, щоб я її поїмав?

— Так. Суть ти зрозумів. Тепер деталі. Це не зґвалтування, оскільки все за згодою. Але й тут не все так просто. Я цього зробити не можу.

— Чого так? — запитав я з навмисно уїдливо-питальним тоном.

— Ну не за статевою ознакою, як деякі можуть подумати, — уїдливо відповіла вона. — Зараз всяких іграшок в інтернеті можна знайти, це взагалі не проблема. Ми ж подруги. Друзі не повинні завдавати болю.

Вона по-свійськи знову взяла мене під руку, і ми кудись закрокували.

— У тебе як зі здоров’ям?

— Нормально.

— Не хворієш, з серцем проблем немає?

— Все нормально, чого ти хочеш?

— Ну мало що, раптом ти вразливий і серце слабеньке — знепритомнієш, не дай боже.

— Все гаразд, жінки в мене були, залишилися задоволені, і я, як бачиш, живий.

— Ось звідси наступне питання. СНІД, гепатити, венеричні хвороби?

— Таке відчуття, що ти мені їх пропонуєш… — у відповідь було мовчання. Довелося продовжити: — Ні.

— Ну раз немає, значить, немає ризику перевіритися. Зараз. Ось і пункт.

— Презервативам не довіряєте?

— Раптом злетить, порветься чи ще щось. Ні вже, давай здавай, а я результати сама заберу. Подруга теж усе здала, якщо що — ось результати.

— Я тобі вірю. А тебе як звати?

— Зви як хочеш.

— Ну все ж?

— Я тобі імені не скажу — ні свого, ні подруги.

— Гаразд… Амазонка.

— Зійде, — сказала вона, і ми увійшли до будівлі.

3.

Через тиждень вона зателефонувала, повідомила, що аналізи в нормі, поцікавилася моїм дозвіллям за тиждень, ну й призначила день ікс на завтра, назвала час і адресу.

Прийшовши за адресою, мені відчинила Амазонка:

— Ти один? — запитала вона, вийшовши на сходову клітку і оглянувши весь під’їзд.

— Вважаєш, потрібна група підтримки?

— Хто вас знає, мужиків. Ви ж хвалитеся перемогами один перед одним.

— І чим хвалитися мені? Тим, що мене перед спарюванням провели по лікарях? І якщо аналізи хороші, то мене підпустять до самки?

— Горілку п’єш? — вона завела мене на кухню. На столі стояла почата пляшка, нарізана ковбаса, яблуко скибками, плавлений сирок, пляшка газованої води під столом і пара чарок.

— Хтось не пройшов співбесіду?

— Ми з подругою обмили оренду квартири.

— Відірвалися по повній. — Я налив обидві чарки. — Ну що, похмелишся?

— З однієї чарки похмелятися іншою? — вона стукнула чаркою об чарку в моїй руці.

Я випив залпом, вона злегка відпила. Почали з яблука. Вона висунулася у вікно, ще раз вийшла в під’їзд, щось набрала в телефоні і зробила знак налити ще. Випивши так само (я — повну, вона — злегка), закусили яблуком із сирком.

— Не намагайся знімати з неї одяг, лапати тощо. Я поруч, май на увазі, — почала вона інструктаж. — Не намагайся позбавити її цноти — відріжу господарство. Цнота — чоловікові. У нас принцип такий, — уточнила вона, показавши на чарку.

— Нехило дівчата бухають, — сказав я, наливаючи.

Випивши за старою схемою (я — третю чарку, вона — тільки-но половину), підзакусивши, я закурив. У цей час по дверях почулося шкрябання. Як я зрозумів, Амазонка вислизнула за двері кухні. З кімнати було чути шелест метушні, яка швидко стихла, і з’явилися звуки музики. Повернулася Амазонка. За її жестом я налив ще.

— Давай, — сказала вона мультяшним голосом. Голос був, як у людини, що дихає закисом азоту. Я навіть завис, почувши це.

— Що завис?

— А що з го-ло-сом? — запитав я таким самим, як у неї, голосом, наприкінці розтягуючи слово, намагаючись його відтворити нормально.

— Клієнт дозрів! — сказала вона навмисно гучно, щоб було чути в іншій кімнаті, таким самим мультяшним голосом. — Не парся, це мине, так і повинно бути. Давай ще по одній і роздягайся, а я її піду роздягну.

Чокнувшись чарками, я випив, вона лизнула і зникла за дверима, за якою мені звучала музика, що перетворилася на сяючий туман, який проникав звідти і поширювався по кухні. Ледве він мене торкнувся, як у вухах з’явився шум, як у старих телевізорах, коли губився телесигнал. Прийшла Амазонка.

— Ти чого не роздягнувся ще? — запитала вона вже хором мультяшних голосів. — Давай швидше, тебе жінка чекає. — І стала роздягати мене. А я стояв і тільки руками чи ногами робив маніпуляції, щоб їй швидше стягнути весь одяг з мене. Через півхвилини я стояв уже без трусів і розглядав свою шкіру: вона світилася зсередини зеленим світлом.

— Та йди ж, — штовхала в спину мене Амазонка і направляла до ліжка в сусідній кімнаті. — Невже переборщила? — у когось усе так само хором запитала вона.

І тут я побачив її. У міру наближення в сяючому тумані з’являвся якийсь контур, і незабаром я розгледів на ліжку жіночий силует у колінно-ліктьовій позі. Вона була в одязі, в штанях, у яких в районі ануса було акуратно вирізано отвір, а за ним — «МІШЕНЬ». Я побачив «МІШЕНЬ», і організм перейшов у зведений стан, в очах усе потемніло, я бачив тільки «МІШЕНЬ». Схопившись на ліжко, я загнав свій організм прямо в неї. Жіночий силует напружився, видав якийсь звук і став намагатися позбутися мене, наскільки дозволяли мотузки, що його зв’язували. Але мені здавалося, що там жар і я обпікся, і я вирвався з неї, як джин із sexpornotales.me старої лампи. Але організму виявилося на повітрі ще жаркіше, і я загнав його знову в «МІШЕНЬ». Силует піді мною знову засовався, і знову я обпікся всередині, і ще жаркіше зовні. Дії мої зациклилися: я став вставляти і витягувати організм, а після й не став його витягувати повністю, але став вставляти глибше. І тут на плече сів комар, я відчув укол… і все згасло.

4.

Прокинувся я наступного дня. На ліжку, голий. Голова гуділа. На кухні знайшов зім’ятий, що валявся на підлозі одяг. На столі була записка:

«Ну ти маніяк. Довелося тебе вирубати снодійним. У горілці була віагра і суміш під назвою „вимикач совісті“, напевно, з чимось переборщила. Завдання своє ти виконав. Квартира твоя до кінця тижня, за неї заплачено. Нас не шукай.»

Одягнувшись, попив води з-під крана і пішов, залишивши двері відчиненими.

Закінчивши навчання, я поїхав працювати на північ. Років через п’ять там потрапив в аварію, обпік пів-обличчя, проходив лікування на курорті за рахунок фірми. Там я зустрів Ліку. Вона була в розлученні. Зустрілися дві рідні душі. Через рік ми одружилися. Я переїхав до неї. Одного разу біля магазину Ліка зупинила мене:

— Он, бачиш, жінка з машини виходить, біля готелю. Раніше ми подругами були — не розлий вода. Тепер не розмовляємо. Сперечальниця ще та.

Жінка повернулася, і я побачив: це була Амазонка.