2080

– Сідайте, люба, в крісло, почнемо операцію. Ваш вибір — XXL. За всю свою кар’єру не пригадаю, щоб хтось обрав S чи хоч би M, — бурчала лікарка-гінекологиня з двадцятирічним стажем, тримаючи в лівій руці за середину тактильно приживлюваний фалопротез.

– У калитку вбудовано контейнер, надісланий із банку сперми, тож не затягуйте з милуванням і всякими селфі: продукт натуральний, псується. Привели б подружку сюди — синтезованої сперми бризнули б, сто відсотків залетіла б, а так шанси тридцять на сімдесят. Гаразд, клієнт платить — ми робимо. З цього боку протеза пластирний клей: він роз’їсть слизові стінки піхви і приклеїть до нервової системи нервові провідники, протоки залоз, ну й усякі там судини фалопротеза. На це піде дві години. Буде пекти, як перцевий пластир. Після того як нервові провідники приживуться, система почне подавати у вас тестостерон та інші чоловічі гормони згідно з обраним розміром XXL. Ну навіщо одразу такий великий? Спробували б спочатку L, і протез менший, і гормонів менше, а тут кінська доза. У тобі ваги-то — вітром здує. Дивись, башню знесе.

– У мене подружка велика, — збрехала я, — їй такий розмір якраз.

– Бачила я ваш «якраз»: привозять потім рваних… Клей діє добу плюс-мінус пару годин, заряд у протезі теж. Через добу почне відвалюватися сам; при надмірному впливі теж можна відірвати. У будь-якому разі буде кровити, в останньому випадку, природно, більше. Через годинку прийду, перевірю приживлюваність. Його не чіпай, — вказала на протез лікарка, — а то якийсь нерв відійде і не приживеться, буде неправильно працювати, якщо взагалі буде працювати.

Я сиділа в кріслі, боячись поворухнутися: не дай боже щось не так — такі гроші. Удвох із Леєю півроку збирали. Вона цього хотіла: щоб саме я її, так би мовити, природним шляхом запліднила. І в спермобанку вона донора обирала — не хотіла генетичний конструктор. І тепер я лежала і цілу годину милувалася «дурмашиною» між ніг, боячись навіть дихати в його бік. Хоча дивно: як він міг відійти, якщо він розпирав зсередини ого-го як. Та частина, яку вживляли в мене, була ненабагато меншою за зовнішню.

Прийшла лікарка, провела по ньому пензликом. Я це відчула. Це було ух. Раніше нічого подібного не було. Дуже приємно — не як оргазм, звичайно, але як ніби полоскотали там, усередині, тільки зовні. Протез смикнувся, а в мене аж в очах потемніло, в роті пересохло і пролунав шиплячий дзвін у вухах.

– Реакція є, — уїдливо сказала лікарка. — Сушняк, дзвін — це реакція на тестостерон. У твоєму випадку полюбому має бути, звикай.

Записавши щось у журналі, вона сказала:

– Перевіримо працездатність, — і почала теребити його, починаючи з калитки і просуваючись далі.

Він встав, я це відчула. Нові дози тестостерону пульсом били в голову, заглушаючи і знеособлюючи свідомість. Як нам пояснювали на уроках біології: під час гону самці втрачають розум, інстинкт самозбереження, голод і все інше — від гормонів у них залишається тільки жадання до самки. Мої руки самі почали тягнутися до її голови, щоб схопити за вуха і притиснути до стогнучого від жадання члена. Склянка крижаної води мені в обличчя повернула мене до реальності.

– Фу, — сказала вона, як команду собаці. — Охолонь, дурепо, поверни контроль над собою. — Почала говорити, з вигляду спокійна лікарка: — Ні, треба законом заборонити розміри більші за L, а то зґвалтують колись прямо в кабінеті. У тебе обличчя розчервонілося — ось тебе від гормонів буде таращити. В таксі їдь додому, а то в громадському транспорті стільки спокус — не довезеш вміст до коханої. Одягай одяг, чоловічий взяла? А то приходять красуні і тягнуть лосини за звичкою з стрінгами. Виглядає потім як порноактор на перекурі. Та не так його — в плавки укладати треба, ось так, — і залізла рукою мені в труси.

А мені так приємно стало, коли вона торкалася вже мого пеніса. Він реагував у її руках, і реакція бентежила мою кров гормонами і мої статеві органи новими відчуттями. Мені знову захотілося оволодіти нею. Але вона одразу ж віддалилася, бурчачи як би собі, але щоб я обов’язково чула:

– Працюю гінекологинею, а сама тільки пеніси й бачу, як ніби урологиня. Та такі, що уролог якщо раз у житті побачить — і то рекорд, а в мене день у день: що не пеніс, то по лікоть. Треба закон, не можна такі. Це неправильно. Йди вже до своєї, порадуй. Завтра до обіду почне відвалюватися — прокладками запасися.

Які незвичайні перші кроки в новій іпостасі. Я мужик. У мене член у трусах. Так і хотілося проорати на всю лікарню і показати його всім тим тілкам біля кабінетів, але я тихо пройшла — ходою баби, у якої між ніг пеніс, — на вихід ловити таксі. У машині я мріяла, як приїду додому, як Лея очманіє від щастя зі мною, що це буде за ніч. Від цих думок член був у постійному тонусі, і від гормонів злегка шуміло в голові. І, сповнена передчуттям ейфорії, я злетіла на четвертий поверх, ігноруючи ліфт, де була наша квартира. Біля дверей я перевірила його. Він був на місці, в очікуванні і передчутті.

Я відкрила двері і…

Давно я не бачила такого безладу. По квартирі пролетів смерч. Усе, що було на стінах, на етажерках, у шафках, — усе лежало на підлозі купками, поодиноко, дибки. Мене не було одну ніч. Лея була на ліжку. На ній був халат — дивно. Вдома ми не користувалися одягом. Вона говорила, що приховувати одне від одного природну красу — злочин. Навіть той, хто проводжав у дверях, завжди був без одягу. На прощання завжди цілувалися, гладячи оголену попу. Ми думали, що ніхто не бачив, але підозрювали, що знав і заздрив увесь дім.

Я підійшла і обійняла її за плечі. Вона смикнулася, але, побачивши, що це я, заридала на моєму плечі. Вона була в синцях. Було зрозуміло, що вона зазнала насильства. За її слізливо-сопливо-схлипуючою розповіддю я зрозуміла: десь через годину після мого відходу до лікарні хтось став довбати в двері. Вона була впевнена, що це я щось забула і повернулася. І бігом побігла відчиняти, не замислюючись про обережності, — у чому була, точніше, ні в чому не була. Який «подаруночок» відчинив навстіж двері перед цими покидьками.

– Що забула? — за інерцією запитала вона, перш ніж свідомість усвідомила, що це не я. Але вже було пізно. Вони увірвалися. Вона намагалася відбитися, але де там їй відбитися від трьох мужиків. Це я на карате і на штангу ходила, а вона — на малювання і хор. Вони били, ґвалтували її, пили горілку, зжерли все на кухні. Перед відходом сказали, щоб готувалася: вони прийдуть ще.

Плачучи, вона хотіла, опершись на мене, дістати серветки з підлоги, але її рука зісковзнула мені в пах — прямо на член. Її сльози одразу припинилися. Вона відсмикнула руку, як ніби від змії. Переляк і подив застигли на її обличчі. Я почала пояснювати, як ми про це мріяли, скільки часу збирали гроші на це, її вибір у спермобанку і що все це тільки до завтра, навіть менше — сперма псується. І що тепер робити? А найголовніше — час іде і шанси зменшуються.

– А давай трахатися, давай. Хто ще мене не трахав? Давай, клич сусідів, — почала заводитися в істерику Лея (її так назвали на честь принцеси з кіно). — Давай, трахни мене як суку! — почала переходити на вереск Лея, загнувшись переді мною раком і задерши різким рухом поділ халата аж до самої голови. Усі її «принади» переді мною.

Я взяла її за стегна і потягнула, щоб посадити поруч із собою і перервати істерику, що починалася, але вона, видимо, вирішила, що я потягнула її для сексу, — і істерика вийшла на новий рівень.

– Ти тварина, брудна, похітлива тварино! Геть! Геть! Гееееть!!!

Я зрозуміла, що вже нічого не виправлю. І що б я не сказала, не зробила — буде тільки гірше. Я встала і пішла. Навіть у під’їзді чулися її прокляття. Я пішла нагору, на останній поверх. Сиділа на сходах, поривалася піти до Леї або на розшук цих упирів. Але, спустившись на пару поверхів, поверталася назад. Кого шукати? Питати в перехожих: «Ви ґвалтівників не бачили, повз вас не пробігали?» — схоже на маразм. До Леї йти треба тільки без члена. А це треба чекати до завтра.

Уже настала ніч. Захотілося їсти, і я вирішила спуститися в якийсь «Макдоналдс» або KFC. На другому поверсі назустріч попався місцевий ботанік, який крикнув «Привіт!» і підморгнув так, ніби він усе знає і навіть це все і зробив. І така злість на нього спалахнула — як зарядила йому з «вертушки». Він цілий сходовий проліт проїхав по сходах, повернувшись навколо себе, навіть штани з трусами сповзли до колін. Тут-то я і побачила його задницю. Прийоми карате добре тестостерон підвищують — скажімо так, усі тактильні види спорту, особливо єдиноборства, так роблять. У вухах задзвеніло, штани відстовбурчилися, і я пішла в бій. Він орав на всю міць. Мешканці викликали поліцію і швидку. Поліція зі мною нічого не могла зробити. Я відчувала, як мене sexpornotales.me жалять електрошокери, припікають кийки. Але вирвати з-під мене жертву вони не могли. Їм допомогли медики: вкололи щось раз, потім ще і потім ще. Після третього уколу я поринула в туман. Але я відчула «це»! Так, я кінчила як мужик. А це не так, як жінка відчуває оргазм. Тестостерон вимикає мозок зовсім, наглухо — не так, що жінка в цей момент бухгалтерію може вести. У нас це нега, а тут як чхнути. Як ніс полоскотали пір’їнкою: спершу в носі свербить, мружишся на світло, свербіж досягає апогею — і чхи… Тільки свербить головка члена, фрикціями вона треться, треться, лоскочеться, лоскочеться — і апогей, і чхиииии. Тільки не носом, а «ним». Кайф.

Наступного дня мене пиляв слідчий: як недобре ґвалтувати інших мужиків і що за це буде. У якийсь момент я відчула, що клей відходить і член відвалюється. Я встала, опустила штани і вирвала фалопротез із себе. Слідчий мало не блюванув. Викликали медиків. Вони-то і з’ясували, що я жінка, що це гігантський фалопротез і що в той момент у крові була гігантська доза чоловічих гормонів для спарювання — тому в мене була така нечутливість до дій поліції.

Уперше в юриспруденції жінка отримала за це п’ять років. Ось.

– А ти за що сидиш?

– Ну, у мене набагато простіше. Парня пірнула. Прийшла додому, а він з іншим парнем трахається — я з ходу в спину і ткнула ножиком.

– Парень-то твій вижив?

– А ти що, подумала, що він зверху був?

І ми разом заржали.