Уроки любові від маминої подруги
Мені було двадцять. Та дивна в усіх сенсах відпустка трапилася, здається, в останнє по-справжньому спекотне літо, яке я застала перед тим, як життя остаточно стало дорослим і серйозним. Мати вибила дві путівки в Єсентуки. Санаторій «Шахтар» — звучало як вирок. Я уявляла сірі стіни, запах казенних ковдр і нескінченне пиття противної мінералки з кружок з носиком. Дійсність виявилася куди химернішою.
Замість похмурої лікарні ми потрапили до старого, але доглянутого корпусу з ліпниною і величезним, занедбаним парком. Поки мати пропадала на грязьових ваннах і зрошеннях ясен, я тинялася алеями з книжкою, роздивляючись відпочивальників. Контингент був специфічний: здебільшого люди віку моєї матері, із задишкою і в панамах. З молоді — нікого, крім мене і довготелесого сина якоїсь важливої тітки з адміністрації, але від нього так тхнуло одеколоном, що я віддала б перевагу товариству садових скульптур.
Все змінилося на третій день, коли в нашу двомісну палату впливла Рита. Маргарита Павлівна — найкраща подруга матері ще з їхнього спільного кулінарного технікуму. Я бачила її востаннє років десять тому. Тоді вона здавалася мені просто гучною тіткою з хімічною завивкою. Тепер же переді мною стояла жінка, яку язик не повертався назвати «тіткою». Так, їй було сильно за сорок, але як же вона себе несла. Яскрава брюнетка з високою зачіскою, у брючному костюмі, який обтягував усе ще стрункі стегна, із золотими сережками-кільцями і таким густим, тягучим парфумом, що в мене одразу запершило в горлі.
— Ой, кізонько моя! — сплеснула вона руками, побачивши мене, і тут же притисла до своїх великих, м’яких грудей. — Вимахала ж як! Паспорт уже небось не перевіряють, коли в вино-горілчаний заходиш?
Я щось пролепетала у відповідь, червоніючи. Рита оселилася поверхом вище, в розкішному одномісному «люксі» з балконом і видом на питну галерею. З цього дня наш нудний розпорядок завалився. Мати розцвіла, вони з Ритою годинами шепотілися в нашому номері, а вечорами Рита витягувала нас «в люди». Виявилося, вона знала тут усіх: від масажистів до головлікаря. З нею всюди можна було пройти без черги, а в ресторані офіціанти ставили на наш столик не тільки кефір і парові котлети, а й запітнілий графин з білим вином.
На п’ятий вечір мати злягла з тиском. Рита сама принесла їй краплі, уклала в ліжко і трагічним шепотом оголосила, що завтра зранку їй їхати на якусь «грязьовулканічну» екскурсію за сорок кілометрів, а я, так уже й бути, залишаюся на господарстві. Але ввечері, коли мати заснула, моя «тітка Рита» перевтілилася. Вона стала просто Ритою — хижою, веселою і трохи небезпечною.
— А ну, годі киснути, — вона схопила мене за руку своєю унизаною перснями п’ятірнею. — Влаштуємо дівич-вечір. У мене в номері коньячок вірменський, лимончик. Посидимо, погутаримо. Не діло молодиці з хворими сидіти.
Я спробувала відмовитися, пославшись на матір. Але Рита тільки фиркнула:
— Та що їй зробиться? Спить. Я зайшла — навіть не ворухнулася. Давай, накинь щось пристойніше, а то ходиш, як сирота казанська, у цьому трикотажному мішку. І губи накрась.
Владність Рити пригнічувала. Я, сама не розуміючи навіщо, натягла свою єдину парадну сукню в квіточку, ледь торкнула вії тушшю і вислизнула з номера. Серце калатало так, наче я йшла на перше побачення.
Люкс Рити вразив мене з порога. Він був залитий оранжевим світлом торшера з бахромою. На журнальному столику справді стояла пляшка коньяку, вазочка з виноградом і блюдце з нарізаним лимоном. Але головне — у кріслі, вальяжно закинувши ногу на ногу, сидів чоловік. Я застигла в дверях.
— Заходь, не бійся, — прощебетала Рита, скидаючи на спинку ліжка свій шифоновий палантин. — Це Леонід Григорович, мій масажист. Золоті руки. Льоню, це Ліночка, дочка моєї подруги, про яку я тобі розповідала. Студентка.
Чоловік неквапливо підвівся. Йому було, напевно, під п’ятдесят. Високий, сухорлявий, але з помітним, пружним животиком під теніскою-поло. У нього були дивні, дуже світлі, майже прозорі очі і довгі музичні пальці з акуратними нігтями. Від нього віяло спокійною, впевненою силою. Не те що Азя з того кримського будиночка — тут була інша порода. Оксамитова.
— Дуже приємно, — він ледь схилив голову, і я помітила, як здригнулися в усмішці його тонкі губи.
Рита тут же усадила мене на диван, сунула в руку чарку з коньяком.
— Пий, це для моціону. Судини розширює, настрій піднімає, — вона підморгнула, і я зрозуміла, що сперечатися марно.
Коньяк обпік горло, але всередині розлилося довгоочікуване тепло. Я закашлялася, вони засміялися. Рита тут же наповнила чарку знову. Вона сиділа в кріслі, попиваючи коньяк з пузатого бокала, і травила анекдоти — один вульгарніший за інший. Леонід Григорович підтримував бесіду, зрідка вставляючи двозначні жарти, від яких у мене горіли вуха. Вони обговорювали мене в третій особі так, наче я була неживим предметом.
— Ти подивись, Льоню, яка фігурка. Тоненька, дзвінка. А талія! Мені б таку. Їй би бюстгальтер інший, з пуш-апом, і взагалі відбою від кавалерів не було б.
Я їжилася, стискаючи чарку. Коньяк зробив своє — кімната попливла, звуки стали ватяними, але внизу живота почав розливатися незрозумілий, томливий свербіж. Мені лестила їхня увага. Я відчувала себе не просто «дочкою подруги», а жінкою, яку оцінюють. Від Ритиного парфуму, змішаного із запахом коньяку і лимона, паморочилося в голові.
У якийсь момент Рита підвелася.
— Ну, я в дамську кімнату, припудрю носика. Ви тут поки поспілкуйтеся, молодь.
Двері у ванну зачинилися. Ми залишилися вдвох. Повисла пауза. Леонід Григорович неспішно підсів ближче. Від нього пахло якимось дорогим лосьйоном і тютюном.
— У тебе шия забита, — тихо промовив він, не дивлячись мені в очі. — Я масажист, я бачу. Остеохондроз юнацький. Мати казала, ти над підручниками весь час сидиш?
Я кивнула, боячись ворухнутися. Його пальці несподівано лягли на мій загривок. Дотик був невагомим, але мене наче струмом ударило. Великий палець пройшовся вздовж хребта, і я відчула, як соски миттєво затверділи і вперлися в тонку тканину сукні.
— Ось тут, бачиш, спазм, — продовжував він крижаним, спокійним тоном, у той час як його руки вже м’яли мої плечі, зсуваючи бретельки сукні. — Треба розім’яти. Інакше до тридцяти будеш скрипіти, як незмащений віз.
Я мовчала, вчепившись у край дивана. У голові билася думка: «Треба встати й піти. Мама. Рита зараз вийде». Але тіло зрадило. Я заплющила очі й трохи відкинулася назад, назустріч його рукам.
— Отак, хороша дівчинка, — його дихання обпекло мені вухо.
Я не чула, як відчинилися двері ванної. Тільки м’який зойк Рити: «Ой!» змусив мене здригнутися і розплющити очі. Але замість того, щоб обуритися, подруга моєї матері стояла в дверях, прихилившись плечем до одвірка, і дивилася на нас з якоюсь дивною, п’яною і задоволеною усмішкою.
— Льоню, Льоню, — протягла вона з жартівливим докором. — Тобі дали палець, ти вже руку по лікоть запускаєш. Дай дівчині хоч коньяку допити.
Вона підійшла до столика, плеснула собі ще, залпом випила. А потім зробила те, від чого в мене все всередині завалилося і перевернулося. Вона підійшла ззаду до Леоніда, обвила руками його груди поверх теніски, і, дивлячись мені прямо в очі поверх його плеча, прошепотіла:
— Ліночко, розслабся. Льоня поганого не порадить. Хочеш, покажу, що означає «золоті руки»?
Я розуміла, що це кінець. Кінець мого колишнього, правильного життя. Але цієї секунди я хотіла тільки одного: щоб його пальці спустилися нижче. Рита, наче прочитавши мої думки, ухмильнулася, відсторонилася від свого коханця, підійшла до мене і одним різким рухом смикнула вниз блискавку на моїй сукні. Тканина зісковзнула на підлогу, залишивши мене в одному скромному білому ліфчику і трусиках.
— Дивись, Льоню, яка принада, — видихнула Рита мені в потилицю, і її гарячі, вологі губи торкнулися моєї шиї. — Цілочка. Ти тільки не злякай.
З цього моменту для мене зникло все: час, стіни санаторію, хвора мати поверхом нижче. Я провалилася в якийсь тягучий, пряний сон. Леонід уклав мене на прохолодні простирадла Ритиного ліжка, і його довгі, дійсно золоті пальці почали свій танець. Вони розминали не м’язи, а щось глибоко всередині мене, витягуючи назовні бажання, про які я навіть не підозрювала.
Рита не пішла. Вона сиділа поруч, гладила моє волосся, щось шепотіла на вухо, поки її коханець повільно, дуже повільно стягував з мене білизну. Коли він увійшов у мене, я скрикнула не стільки від болю, скільки від шоку переповнюючих мене почуттів. Рита тут же накрила мій рот гарячою долонею.
— Тихіше, солодка, тихіше. Ти ж не хочеш розбудити відпочивальників? Терпи. Зараз буде добре.
І вона виявилася права. Біль відступив, розчинився в ритмічних, глибоких поштовхах. Леонід любив уміло, уважно, дивлячись мені в очі своїми моторошними sexpornotales.me прозорими очима. Але найдивнішим було відчуття Рити поруч. Її рука ковзнула по моєму животу вниз, відшукала клітор. Це подвійне проникнення — чоловіка всередині і жіночих пальців зовні — підірвало мене. Я забилася в оргазмі, кусаючи простирадло, щоб не закричати.
Мене перевернули. Рита лягла поруч, і я, підкоряючись її владному шепоту, стала цілувати її груди, відчуваючи, як Леонід знову оволодіває мною ззаду. Це була карусель із сплетених тіл, запаху коньяку і Ритиного парфуму.
Я отямилася далеко за північ. У номері горів нічник. Рита і Леонід сиділи за столиком, закутані в халати, і тихо сміялися, цокаючись чарками. Побачивши, що я розплющила очі, Рита підморгнула мені й поманила пальцем.
— Іди сюди, кізонько. Реабілітація.
Я, похитуючись, підійшла до столика на ватяних ногах. Усе тіло нило. Леонід мовчки налив мені чарку коньяку і підсунув лимон. Рита простягла м’яту пачку «Яви». Я ніколи не курила, але зараз узяла. Затяжка обпекла легені.
— Ну що, студентко, — Рита дивилася на мене з хитрою, материнською ніжністю. — Склала іспит на «відмінно». Матері ні слова, звісно. Це наш з тобою і Леонідом Григоровичем маленький секрет. Зрозуміла?
Я закивала, жадібно затягуючись сигаретою. Голова гуділа, але це була дивна, легка ейфорія. Я відчувала себе посвяченою в якийсь таємний орден. На столику, поруч з блюдцем, лежав і блищав хромованим оздобленням Ритин маленький фотоапарат.
— А знаєш що, — раптом оживилася Рита, беручи апарат у руки. — Таку подію потрібно закарбувати. Нам же, дівчатам, пам’ять потрібна. Правда, Льоню?
Вона підморгнула масажисту. Той розуміюче усміхнувся і розпахнув халат, оголивши міцне, вкрите сивиною тіло.
— Іди сюди, красуне, — Рита підштовхнула мене до нього. — Стань на коліна. Отак. Зробимо сімейний портрет на тлі курорту.
Я безвільно опустилася на коліна перед чоловіком, якого знала всього кілька годин. Рита направила на мене об’єктив. Леонід владно взяв мене за підборіддя, притягуючи до свого наливаючогося силою члена.
— Усміхнися, люба, — скомандувала найкраща подруга моєї матері. — Скажи «си-и-и-ир».
Клацання затвора назавжди відрізало моє минуле життя. Я усміхнулася, обхоплюючи губами його член, відчуваючи на язиці терпкий смак коньяку і солі. На зворотному шляху з Єсентуків мати дивувалася, яка я стала спокійна і мрійлива. А Рита в сусідньому кріслі хитро усміхалася, ховаючи в сумочці відзняту плівку, і казала, що «мінеральні джерела творять дива». Я й не сперечалася.