Сільська вдова на трьох

Мені тридцять два. Є невелика фірма з вантажоперевезень. Двоє моїх компаньйонів — Саня і Костя — люди перевірені, разом ще з армії. Раз на рік ми вибираємося кудись подалі від міста: полювання, баня, шашлики. Цього разу Саня запропонував глухомань — село Ольхівка, кілометрів двісті від обласного центру. У нього там далекий родич тримав пасіку, а потім покинув. Дім залишився.

Приїхали в п’ятницю ввечері. Дім добротний, але занедбаний. Протопили піч, виставили на стіл пляшку коньяку, нарізали сала. Посиділи. За вікном — темрява, тиша, тільки собака десь брехала. До півночі Костя, як завжди, завів своє:

— Мужики, ну чо ми як монахи. Третю годину сидимо. Тут взагалі баби є?

— Село вимерле, — хмикнув я. — Одні бабусі.

— А в сусідньому домі хто? — Саня кивнув на вікно. — Я бачив, світло горіло, коли під’їжджали.

Сусідній дім стояв через дорогу. Крепкий п’ятистінок, критий шифером, з доглянутим двором. Уранці, коли ми тільки приїхали, я помітив у дворі жінку — високу, ширококісну, в картатій сорочці навипуск і гумових чоботях. Розвантажувала мішки з комбікормом. Лет сорок — сорок п’ять. Волосся темне, з сивиною, забране в тугий пучок. Обличчя просте, сільське, але риси правильні — видно, в молодості була красунею. Фігура потужна: широченні стегна, крупні сідниці, важкі груди. Справжня сибірська матрона. Не товста, а саме що збита, крепка, звикла до роботи.

— Валька, — сказав Саня, затягуючись сигаретою. — Валентина. Чоловік у неї рік тому запив і замерз по п’яні в заметі. Одна тепер. Господарство тягне.

— І що, одна? — оживився Костя.

— Одна.

Ми переглянулися.

— Клич, — сказав я.

Саня взяв мобільник.

— Валюш, привіт. Це Саньок, племінник дядька Колі. Я тут з друзями. Нудно. Може, по-сусідськи посидиш з нами?

У трубці помовчали. Потім щось коротко відповіли.

— Іде, — Саня поклав телефон. — Через півгодини.

Хвилин через сорок пролунав стук у хвіртку. Я вийшов у двір. У світлі ліхтаря стояла Валентина — у довгій спідниці і теплій кофті, накинутій на плечі. З собою принесла трилітрову банку самогону.

— Здрастуйте, — кивнула вона просто, без кокетства.

— Заходь, Валюш. Гостей будеш.

У домі вона зняла кофту, залишившись у ситцевій сукні з глибоким вирізом. Сукня туго обтягувала її крупне тіло. Я розгледів, що груди в неї не просто велика, а величезна, лита, з широкими темними ареолами, які просвічували крізь тонку тканину. Плечі — як у плавчихи. Руки сильні, з натрудженими долонями. Пахло від неї парним молоком і якимсь сільським милом.

Сіли за стіл.

— За знайомство, — налив їй Костя коньяку.

— Та я взагалі-то не п’ю, — усміхнулася вона.

— А самогон навіщо принесла?

— Це вам, хлопчики.

— Ну, за компанію, — я посунув до неї чарку.

Вона випила, поморщилася. Саня тут же налив другу. Сільська жінка, звикла все терпіти, вона не стала ламатися. Випила і другу.

— Давно без мужика? — запитав я в лоб.

Вона метнула на мене погляд — не обурений, а оцінювальний.

— Давно.

— А хочеться?

— Ви за цим покликали? — вона усміхнулася.

— А чо тягнути, Валюш? — Костя підвівся зі стільця, підійшов до неї ззаду і поклав руки їй на плечі. — Ми ж бачимо. Баба ти в соку. Чого себе мучити?

Вона не смикнулася. Сиділа прямо, дивлячись у стіл.

— Вам трьом?

— А чо, не справишся? — Саня теж підійшов. Встав поруч, торкнув пальцями її волосся.

— Не знаю. Не пробувала, — в її голосі з’явилася хрипота.

— Просто довірся, — сказав я.

Вона повільно підвелася. Костя, не гаючи часу, потягнув вгору її сукню. Валентина підняла руки, дозволяючи його зняти. Під сукнею виявився простий білий ліфчик, ледве стримуючий її масивні груди, і широкі бавовняні труси. Ніяких панчох, ніяких мережив — сільська баба, що з неї взяти.

— Краса-то яка, — Саня розстебнув на ній ліфчик, і її груди вивалилися назовні — важкі, з крупними коричневими сосками. Він одразу взяв їх у долоні, стиснув, став м’яти.

— Класні цицьки, — оцінив Костя. — Як дині.

Валентина стояла мовчки, злегка прикривши очі. Її дихання стало глибшим. Я бачив, як вона бореться із собою — усередині боролися сільська скромність і довга, застояна самотність. Самотність перемагала.

Я потягнув вниз її труси. Вона переступила через них, залишившись зовсім голою. Тіло в неї було біле, чисте, з широкими стегнами і трохи виступаючим животом — не дряблим, а пружним, як у жінки, що народжувала, але працює. Між ніг — темний трикутник, густа поросль без слідів догляду. Сільським бабам не до бразильських епіляцій.

— За стіл не хочу, — сказав Костя. — У неї там, певно, перина пухова. Веди, господиня.

Ми перейшли в спальню. Там дійсно стояло широке дерев’яне ліжко з горою подушок, застелене клаптевою ковдрою. Пахло сушеними травами.

— Лягай, — сказав я Валентині.

Вона лягла на спину, дивлячись у стелю. Саня, вже спустивший штани, заліз на ліжко першим. Його член стояв сторчма. Не довго думаючи, він розсунув їй ноги і увійшов. Валентина охнула, прогнувшись у попереку.

— Ох, бля… — видихнув Саня. — Як туго…

— Довго без мужика, — пояснив Костя, погладжуючи свій член через труси.

Я тим часом скинув одяг і підійшов до узголів’я. Припідняв голову Валентини.

— Рот відкривай, Валюш.

Вона слухняно відкрила рот, і я вставив їй член. Ссала вона невміло, але старанно — видно, що досвіду небагато, чоловік покійний, мабуть, не балував. Але брала глибоко, майже не давлячись. Я помічав, як вона намагається доставити мені задоволення, і від цього збуджувався ще сильніше.

Саня набирав темп. Ліжко заскрипіло. Його долоні стискали її стегна, залишаючи на білій шкірі червоні сліди. Валентина мугикала з моїм членом у роті, і по її тілу пробігало тремтіння.

— Я зараз, — попередив Саня. — Куди?

— В неї, — коротко кинув я. — Нехай приймає.

Саня застогнав, вжався в неї і завмер. Кінчивши, він зліз з ліжка, поступаючись місцем Кості.

— Тепер моя черга, — Костя перевернув Валентину на живіт, ривком поставив раком. Я залишив її рот і встав поруч, спостерігаючи. Костя розсунув її сідниці — масивні, білі, з рожевими розтяжками з боків. Приставив член і різко увійшов у піхву.

— Хоро-о-оша, — протягнув він, рухаючись розмірено, з почуттям. — Гаряча, мокра…

Я знову підійшов до Валентини спереду. Вона стояла на четвереньках, і я підніс член до її губ. Вона прийняла його, обхопивши губами, і стала смоктати в такт поштовхам Кості. Так ми трахали її з двох боків. Костя, дарма що був наймолодшим з нас, рухався довго і потужно. Схопив її за стегна і притягував до себе з кожним поштовхом.

— Кінчаю! — викрикнув він нарешті і, смикнувшись, притиснувся до її заду.

Я вийняв член з її рота. Валентина важко дихала, її обличчя розчервонілося. Вона впустила голову на подушку.

— Втомилася? — запитав я.

— Ні… — прошепотіла вона. — Давай…

Я ліг на спину і посадив її зверху. Вона опустилася на мене, і я відчув, як її розгарячене, мокре нутро обхоплює мене. Валентина почала рухатися — спочатку повільно, потім все швидше. Її груди важко розгойдувалися. Я стиснув їх, зминаючи пальцями соски. Вона застогнала, закинувши голову.

— Давай, Валю, давай… — шепотів я.

Вона раптом завмерла, задихала часто-часто, і її тіло забилося в першому за вечір оргазмі. Вона не кричала — стогнала низько, утробно, наче з самої глибини. Її піхва пульсувала, стискаючи мій член. Я кінчив слідом, виливаючись у неї, і це тільки продовжило її судоми.

Коли я вийшов з неї, з піхви потягнулася в’язка ниточка сперми. Валентина лежала на спині, розсунувши ноги, не в силах поворухнутися. Відновлений Саня знову підійшов до неї. Перевернув на бік.

— В жопу не пробувала? — запитав він діловито.

— Ні, — злякано смикнулася вона.

— Не бійся.

Я подав йому вазелін з аптечки. Саня намазав палець і став акуратно вводити його в тугий отвір. Валентина завмерла, вчепившись у простирадло. Саня розробляв її неспішно — спочатку один палець, потім два. Вона терпіла, лише зрідка здригаючись.

— Молодець, — похвалив він і прилаштувався ззаду. — Потерпи, Валюш.

Увійшов він повільно, але глибоко. Валентина скрикнула і закусила губу. Саня став рухатися, і я бачив, як її обличчя змінюється — біль змінювався новим, незвіданим задоволенням. Очі зайшли. Вона задихала часто.

— А я? — Костя вже стояв з ерегованим членом. Він підійшов спереду, і Валентина, наче в забутті, сама взяла його член у рот.

Так вони вставили їй у два смички. Саня — в задницю, Костя — в рот. Я спостерігав за цією картиною, відчуваючи, як знову наливається збудження. Тіло Валентини блищало від поту. Її ноги тремтіли. Саня нарощував темп у її тугій задниці, і раптом вона смикнулася і замугикала з членом у роті — другий оргазм sexpornotales.me накрив її, ще сильніше за перший. Вона затряслася всім своїм великим тілом, і Саня, не витримавши, кінчив їй у задницю.

Костя вийшов з її рота і, перевернувши її на спину, увійшов у піхву. Я бачив, як з її розтягнутого ануса витікає Санина сперма. Прилаштувався поруч.

— Дай мені теж.

Я приставив член до її все ще відкритого ануса і увійшов. Валентина не чинила опору — вона була в напівпритомному стані, розкинувши руки й ноги, підставлена нашим бажанням повністю. Ми з Костею рухалися в ній одночасно — він у піхві, я в задниці. Відчувалося, як його член треться об мій через тонку перегородку. Валентина стогнала вже безперервно, тихо, як звірятко.

— Зараз, зараз… — Костя напружився і кінчив. Я послідував за ним через кілька поштовхів.

Ми відвалилися від неї. Настала тиша. Чути було тільки наше дихання і далекий лай собак за вікном.

Валентина лежала поперек ліжка, розтріпана, мокра, з обох отворів витікала сперма. Її груди розметалися в боки. Обличчя було спокійне, навіть умиротворене. Пахло сексом.

— Коньяку? — запитав Саня.

— Налий, — хрипко відгукнулася вона.

Я допоміг їй сісти. Вона випила півсклянки залпом, навіть не поморщилася. Посиділа трохи, дивлячись в одну точку. Потім важко підвелася, стала шукати свою сукню.

— Гроші в тебе на столі, — сказав я.

Вона не відповіла. Одяглася, сунула купюри в кишеню спідниці і пішла до виходу. Я провів її до хвіртки. Ніч була зоряна, морозна.

— Не серчаєш? — запитав я.

— За що? — вона знизала плечима. — Все путём.

— Завтра побачимося?

— Може, — вона усміхнулася і, запахнувши кофту, пішла через дорогу.

Я повернувся в дім. Саня вже розливав залишки коньяку.

— Хороша баба, — сказав Костя.

— Сільська, — підтвердив я.

Ми випили. За вікном у домі навпроти погасло світло.