Повний медогляд
Я присів на край кушетки, застеленої холодним одноразовим простирадлом. Кабінет був стерильно-білим і пах спиртом і латексом. Черговий пункт у нескінченному списку вимог для отримання страховки — повний медогляд. Я позіхав і переглядав стрічку новин у телефоні, чекаючи на лікаря. День був сірим і абсолютно безперспективним.
Двері відчинилися майже беззвучно, і в кабінет увійшла вона. На бейджику значилося «Вероніка, старша медсестра». Жінка років тридцяти двох, зібраним у тугий пучок попелястим волоссям і в окулярах у тонкій металевій оправі. Її білий халат сидів ідеально, але навіть його строгий крій не міг приховати тугі, ладні форми. Під халатом вгадувалася світло-блакитна блузка, натягнута на грудях так, що верхній ґудзик, здавалося, ось-ось зрадницьки відлетить. Спідниця-олівець трохи нижче колін обрисовувала круті стегна. У руках вона тримала планшет.
— Доброго дня. Я проведу первинний огляд, — промовила вона сухим, добре поставленим голосом, не підводячи очей від екрана. — Роздягайтеся до пояса, будь ласка.
Я стягнув сорочку, відчуваючи себе трохи ніяково. Вона тим часом натягувала рукавички, і цей звук туго натягуваної гуми відгукнувся в мені дивним, збудливим імпульсом. Вероніка підійшла впритул, і я вловив аромат її парфумів — щось важке, з нотками мускусу, абсолютно не пов’язане з медичною стерильністю.
— Почнемо з прослуховування. Дихайте, не дихайте.
Холодний кружечок стетоскопа торкнувся моїх грудей. Вона стояла так близько, що я бачив тонку блакитну жилку на її скроні і те, як здіймаються її власні груди під блузкою. Я дивився прямо перед собою, але мій погляд упирався прямо в цей виріз. Мені здалося, що під тонкою тканиною проступили і затверділи два маленькі горбики. Кров одразу прилила до низу живота, змушуючи мого дружка під штаньми ожити. Чорт. Тільки не це.
— Тиск, — так само беземоційно сказала вона, обхоплюючи манжетою мою руку.
Коли вона накачувала грушу, її стегно торкнулося мого коліна. Випадковість? Вона дивилася на стрілку манометра, але її губи трохи прочинилися, а дихання стало глибшим. Я намагався думати про бухгалтерський звіт, про курс акцій, про що завгодно, аби тільки погасити наростаючу напругу в паху. Марно. Член уже стояв колом, зрадницьки випираючи під легкою тканиною штанів.
— Так, тепер найнеприємніше, — вона вперше подивилася мені прямо в очі, і в її погляді, за товстими скельцями окулярів, мені почулася не професійна відстороненість, а холодний, оцінюючий інтерес. — Пальпація лімфовузлів і черевної порожнини. Лягайте.
Я покірно ліг. Вероніка почала з шиї, кінчиками пальців у латексі невагомо торкаючись підщелепної зони. Потім її руки ковзнули нижче, до ключиць. Дотики були впевненими, але якимись тягучими. Вона масажувала круговими рухами живіт, спускаючись усе нижче до ременя штанів. Я лежав із заплющеними очима, благаючи, щоб вона не помітила мого «стану» або просто проігнорувала його. Але вона помітила.
— М-м, а тут у нас гіпертонус, — промовила вона раптово зміненим, низьким, майже муркотливим голосом.
Я розплющив очі. Вона дивилася прямо на горб, що натягував тканину штанів. Потім повільно, не зводячи з нього очей, стягнула з рук рукавички.
— Це ненормально. З цим потрібно терміново щось робити. У рамках огляду.
— Я… вибачте… це просто реакція… — пробелькотів я, відчуваючи себе ідіотом.
— Реакція? — вона всміхнулася, і вся її строга маска тріснула і обсипалася. — Я сама вирішу, що з цією реакцією робити. У мене є на це повноваження. Вставайте.
Вона різким рухом смикнула простирадло з кушетки. Я підвівся. Вероніка повільно розстебнула верхній ґудзик свого халата, потім другий, скинула його на стілець. Під ним була та сама блузка і спідниця-олівець.
— Ти з самого початку на мене так дивився… — прошепотіла вона, підходячи впритул і кладучи долоні мені на груди. — Думав, я не бачу? Увесь цей огляд — просто сміховинний привід. Ти ж цього хотів?
Я мовчав, не в змозі вимовити ні слова, тільки гучно ковтнув. Вона розстебнула блискавку на моїх штанях і, запустивши руку, стиснула ниючий від напруги член.
— Ох, який пацієнт… зовсім запущений випадок, — вона облизнула губи. — Потрібна інтенсивна терапія. Прямо тут. Прямо зараз. Стань на коліна.
Я підкорився, як під гіпнозом. Вона задерла свою вузьку спідницю, оголюючи ажурні панчохи і чорний трикутник мереживних трусиків. Вероніка сперлася спиною на медичну ширму і притягнула мою голову до своїх стегон.
— О, так, медична страховка… — прохрипів я, приходячи до тями і хапаючись за її сідниці. — Що ж ви за медсестра така, га?
— А ти лікуй давай, вилизуй, — видихнула вона, натискаючи мені на потилицю. — Язиком працюй, а не розмовами. У тебе найгостріша форма… ах… нестачі вологи!
Я відсунув мереживо вбік і впився в її гарячу, вологу плоть. Вона пахла жінкою і мускусом. Я лизав і смоктав клітор, відчуваючи, як вона тремтить і подається стегнами мені назустріч. Вероніка стогнала, зриваючи з моєї голови уявні скальпи.
— Отак, пацієнт… так… виконуй призначення! — командувала вона, але голос її зривався на хрип.
— Досить, — вона раптом відштовхнула мене. — Занадто добре. Тепер головна процедура.
Вона штовхнула мене назад на кушетку, спритно стягнула з мене штани і труси, звільняючи налитий, пульсуючий член. Взявши його в руку, вона зробила кілька жорстких, оцінюючих рухів.
— Непоганий… матеріал для роботи.
Вона осідлала мене, направивши член рукою, і одним плавним, вологим рухом насадилася до самого кореня. Її спідниця накрила нас шатром, блузка була розстебнута, і я міг бачити, як ходором ходять її груди в мереживному ліфчику.
— Скачка дика, а не медогляд… — прохрипів я, схопивши її за стегна і насаджуючи ще глибше.
— Заткнися і лікуйся! Ах ти, нахабна скотино… відтрахати мене вирішив прямо на робочому місці? — стогнала вона, рухаючись у шаленому ритмі. — Так! Вибій свою медсестру! Покажи мені, який ти здоровий!
Кушетка зрадницьки скрипіла під нами. Я перевернув її на спину, закинувши її ноги в панчохах собі на плечі, і став довбати з такою силою, що задзвеніли інструменти на лотку.
— Ну що, сучко в білому халатику, хороша терапія? Тобі ж це було потрібно з того моменту, як ти увійшла? Мріяла, щоб тебе відтрахав твій пацієнт, так?
— Так! Тааак! Мріяла! Трахай мене! Жорсткіше! — горлала Вероніка, абсолютно втративши свій строгий вигляд. Її пучок розпався, окуляри злетіли.
У цей момент двері в кабінет з тихим клацанням прочинилися. Я краєм ока помітив рух, але зупинитися був уже не в силах. На порозі стояла друга медсестра — зовсім молоденька брюнетка з короткою стрижкою і в такому самому халаті. Вона завмерла з лотком для аналізів у руках, і її красиве личко витягнулося від подиву.
— Вероніко Павлівно… Я за аналізами… Що тут…
Вона не могла відвести очей від нас. Вероніка, важко дихаючи, злізла з мене, абсолютно не соромлячись своєї наготи, і, погойдуючи стегнами, підійшла до дівчини.
— Аліно, ти якраз вчасно, дівчинко, — промуркотіла вона, обіймаючи закляклу колегу за талію. — У пацієнта складний випадок. Мені одній не впоратися. Потрібна твоя… кваліфікована допомога.
— Але… це ж… порушення, — пролепетала Аліна, не в змозі відірвати погляд від мого зведеного члена, який я машинально продовжував нагладжувати рукою.
— Жодних порушень, тільки розширена діагностика, — Вероніка вже розстібала її халат, цілуючи в шию. — Ти ж хочеш допомогти пацієнтові? Подивися, як він мучиться.
Аліна перевела погляд з Вероніки на мене і назад. У її очах страх боровся з дикою, тваринною цікавістю. Вона повільно поставила лоток на тумбочку. Вероніка тим часом запустила руку під її спідницю.
— Яка ти мокра, Аліночко… а кажеш, не хочеш. Іди до пацієнта. Зроби йому мінет. По-медичному.
Аліна, наче в трансі, підійшла до мене і опустилася на коліна. Вона дивилася на мій член, облизуючи пересохлі губи. Вероніка стала їй за спиною і, задираючи на ній спідницю, скомандувала:
— Чого завмерла, практикантко? Заглитай. Це наказ старшої медсестри.
Дівчина невміло, але з величезним ентузіазмом sexpornotales.me взяла голівку в рот. Я застогнав, відчуваючи тепло і вологу її рота. Вероніка в цей час прилаштувалася ззаду і почала вилизувати промежину Аліни, змушуючи ту звиватися і мугикати з членом у роті.
— Отак, сучки дрючені, — пророкотав я, хапаючи Аліну за волосся і насаджуючи її голову глибше. — Обслуговуйте пацієнта! Ви для цього тут!
— Так! Усе для пацієнта… — простогнала Вероніка, відриваючись від свого заняття. — А тепер, Аліно, вставай раком на кушетку. Будемо брати аналіз… глибокий.
Я став позаду Аліни, яка довірливо прогнулася. Її попка була юною і пружною. Я увійшов у неї різко, і вона скрикнула, вчепившись у край кушетки. Вероніка сіла перед її лицем, широко розсунувши ноги.
— Лижи! Відпрацьовуй практику, — скомандувала вона.
Ми злилися в шаленому, тваринному ритмі втрьох. Аліна стогнала і кричала в промежину Вероніки, поки я трахав її з усією накопиченою злістю і пристрастю.
— Кінчаю! — заричав я. — Ловіть!
Я вийшов з Аліни, і вони обидві, наче голодні кішки, тут же покинули всі справи і, стоячи на колінах, повернулися до мене. Два обличчя — одне доросле, інше юне — дивилися на мене з благанням і похоттю. Я дрочив на них, і перший же струмінь вдарив Вероніці прямо по губах. Аліна підставила язик, ловлячи краплі, і я вилився їм на обличчя, на висунуті язики, на груди, що виглядали з розстебнутих халатів. Вони терлися щоками одна об одну, змішуючи сперму на шкірі, злизуючи її, важко дихаючи.
Нарешті, ми розповзлися в різні боки. Тишу порушувало тільки наше часте дихання.
— Ну що ж, — Вероніка поправила розтріпане волосся і намацала окуляри, що впали. Її голос майже повернув собі колишню строгість. — Первинний огляд завершено. Аліно, дай серветки. І запасний халат, цей весь… у ліках.
Вона кинула на мене короткий погляд, у якому танцювали пустотливі іскри.
— Результати будуть готові… скажімо, сьогодні ввечері. У неформальній обстановці.
Вона взяла мій телефон з тумбочки, щось швидко надрукувала і повернула його на місце. Я мельком глянув на екран. У нотатках було набрано: «Медогляд не закінчено. Чекаємо о 20:00. Адреса. Пацієнт зобов’язаний з’явитися. Твої лікуючі лікарі».
Я усміхнувся, натягуючи штани. Аліна, червона як рак, поправляла одяг, не сміючи підняти на мене очей, але легка усмішка блукала і по її губах. Вероніка вже стояла біля дверей, знову ідеальна старша медсестра, поправляючи бейджик.
— Усього доброго, — офіційно промовила вона, відчиняючи двері. —