Попутка до міста: троє чоловіків і я

Привіт, мій любий читачу. Я вже розповідала, що моя маленька слабкість — це не просто секс, а дещо більш конкретне. Мені потрібен член. Не романтика, не залицяння, не свічки та пелюстки троянд — хоча від гарної вечері я теж не відмовлюся, — а саме це гаряче, тверде, живе. Я можу бути скільки завгодно старанною студенткою, найтихішою в аудиторії, тією, що сидить на першому ряду і записує кожне слово лектора. Але варто мені опинитися наодинці з чоловіком, як усередині прокидається зовсім інша дівчина — жадібна, ненаситна, одержима.

Сьогодні я розповім про випадок, який, мабуть, найкраще показує, як далеко я готова зайти заради своєї пристрасті. Справа була наприкінці вересня. Я поверталася із сусіднього міста, куди їздила відвідати хвору тітку. Вранці я сіла на рейсовий автобус, але, як на зло, він зламався на півдорозі, на якійсь безіменній трасі, оточеній з двох боків рудим осіннім лісом. Водій розвів руками, пасажири загомоніли, а я стояла на узбіччі з маленькою сумкою і розуміла, що до міста мені ще години три.

Надворі вже вечоріло. Я вийшла до заправки, де, на щастя, ловив інтернет, і почала дивитися, хто може підвезти. Платформа для попутників не видавала нічого путнього, а таксі коштувало стільки, що простіше було переночувати просто під кущем. Я вже налаштовувалася на безнадійне очікування, коли поруч пригальмував темно-синій мікроавтобус, із тих, що більше підходять для перевезення мішків з картоплею, ніж для студенток. Скло опустилося.

— До міста? — запитав водій, окинувши мене швидким поглядом.

Я оцінила картину: за кермом чоловік років сорока, з обвітреним обличчям, короткою стрижкою і руками, які явно знали, що таке праця. На задньому сидінні сиділи двоє молодших — років тридцяти, не більше. Один — вилицюватий, темне волосся, легка щетина, у картатій сорочці. Другий — світленький, з утомленими очима, але уважним поглядом. Звичайні мужики, із тих, що їдуть з якоїсь зміни чи навпаки. Неприємного враження не справив ніхто. Але разом — це три незнайомі чоловіки, порожня траса і я одна.

— Грошей майже немає, — чесно сказала я. — Тільки на каву.

— Та які гроші, — відмахнувся водій. — Дорога далека, разом веселіше. Сідай, підвеземо.

Я сіла вперед. У машині пахло бензином, тютюном і дешевим автомобільним освіжувачем, який чомусь нагадував ваніль. Водій, його звали Саша, одразу почав розмову — де навчаюся, на кого, чому одна на трасі. Чоловіки ззаду переглядалися, іноді вставляли жарти. З їхнього сміху було зрозуміло: вони давно одне одного знають, можливо, родичі або працюють разом. Я відповідала односкладно, зображаючи скромницю, хоча всередині вже починала звично розгоратися знайома знемога.

Річ у тім, що я з самого початку помітила, як вони на мене дивляться. Навіть водій, постійно дивлячись на дорогу, раз у раз косил очима на мої ноги. Я вдягла легку сукню, звичайну, трохи вище коліна, але в машині вона задерлася, відкривши стегно. І я не поспішала поправляти. Ззаду світленький — його, здається, звали Серьожа, — відверто витріщався в виріз моєї кофти. А вилицюватий, Женя, робив вигляд, що дрімає, хоча з його напруженої пози було ясно: йому не до сну.

Мене це збуджувало. Я відчувала, як по животу розтікається тепло, як мокріють трусики. У голові вже малювалися картинки: троє чоловіків, жадібних, збуджених, і я одна посеред них. Я прикусила губу і відвернулася до вікна, намагаючись заспокоїти дихання.

Через годину ми звернули на путівець, бо, за словами Саші, попереду була яма на трасі й об’їзд. Місцевість навколо стала зовсім глухою — поля, переліски, рідкісні стовпи. Сонце сіло. У машині стемніло, горіла тільки приладова панель.

— А в тебе хлопець є? — несподівано запитав ззаду Женя.

— Є, — збрехала я, не обертаючись.

— І як він тебе одну відпускає? — усміхнувся Саша.

— А що мені буде?

— Ну, мало що, троє мужиків у машині, ніч, ліс. Усяке може бути.

Він сказав це жартівливим тоном, але в голосі прозвучало щось темне. Я відчула, як по спині пробіг дрож. Тільки це був не страх. Точніше, страх був, але якийсь солодкий, збудливий. Внизу стало так гаряче, що я стиснула стегна.

— Не лякай дівчину, — подав голос Серьожа. — Вона й так бліда.

Я й справді мовчала. Але не від переляку. Я подумки вже погодилася.

Ми їхали ще хвилин двадцять, поки я не вирішила, що з мене досить цих поглядів і натяків. Я звикла брати своє сама. Я відкашлялася і запитала недбало:

— А навіщо всі ці натяки? Можна ж просто сказати, що вам хочеться.

У машині повисла тиша. Саша зменшив швидкість і подивився на мене уважніше.

— Ти про що? — обережно запитав Женя.

Я демонстративно поправила сукню, натягнувши її на стегна, а потім повільно, не відриваючи погляду від приладової панелі, поклала долоню Саші на коліно. Вище. Ще вище. Він напружився.

— Про те, що я не залізна і теж усе бачу.

Вони переглянулися. Я помітила, як Серьожа ковтнув. Саша звернув на ґрунтівку, і машина, погойдуючись, зупинилася в тиші, далеко від траси. Двигун працював, але в салоні стало чути наше дихання.

— Ти серйозно? — запитав ззаду Женя.

Замість відповіді я зняла ремінь безпеки, розвернулася і стала коліньми на сидіння. Подивилася на нього через спинку. Його обличчя було зовсім близько — я бачила, як смикається жилка на шиї.

— Я схожа на жартівницю?

Я запустила руку йому у волосся, притягла до себе і поцілувала. Женя оторопів на частку секунди, а потім відповів жадібно, грубо, наче чекав цього з першої хвилини. Його язик увірвався в мій рот, рука лягла на потилицю. У цей момент я відчула, як Саша долонею веде по моїй литці, вище, під сукню. Пальці в нього були гарячими, шорсткими, і від цього по тілу пройшла хвиля.

Далі все закрутилося швидко, наче ми давно репетирували. Я перебралася назад, між Женею і Серьожею. Вони обидва одразу опинилися поруч, їхні руки лягли на мої коліна, стегна, талію. Саша загасив фари і теж перевалився назад. У салоні стало тісно, жарко, густо пахло чоловічим збудженням.

— Не рвіть, — видихнула я, коли вони стягували з мене сукню.

Трусики з мене зняв Серьожа, і я відчула, які в нього прохолодні пальці. Він доторкнувся до моєї промежини і тихо, майже з повагою промовив:

— Та ти вже течеш, як божевільна.

Я не відповіла — тільки розсунула ноги ширше.

Першим я взяла в рот у Саші. Він встиг розстебнути джинси, і його член опинився переді мною — товстий, вигнутий, з набряклими венами. Я обхопила його губами, насолоджуючись знайомим смаком, і взялася смоктати не поспішаючи, зі знанням справи. Саша застогнав і закинув голову. Ззаду Женя в цей час стягнув з мене ліфчик і м’яв груди, прикушуючи шию, а Серьожа, лежачи на спині, тягнув мене за стегна, щоб я насадилася на нього.

Я розвернулася, не випускаючи член Саші, і Серьожа, підвівшись, приставив голівку до моєї мокрої киски. Я опустилася плавно, до упору, і нарешті відчула, як він заповнює мене. Моє тіло відгукнулося дрожем. Я рухалася вперед-назад, насаджуючись то на член у роті, то на член у собі. Машина розгойдувалася, як човен.

— Боже, яка ти… — шепотів Женя, спостерігаючи в темряві.

Я відірвалася від Саші, щоб перевести дихання, і Женя тут же підставив мені свій. Я взяла його глибоко, наскільки могла, і відчула, як він торкає мій sexpornotales.me підборіддя, стежить, як я працюю. Ззаду Серьожа прискорився, схопивши мене за сідниці, втовкмачувався, і я почала втрачати себе. Оргазм підкотив несподівано — я закричала з повним ротом, здригаючись усім тілом.

— Не смій кінчати в мене, — прошепотіла я Серьожі, коли схлинула перша хвиля. — Тільки в рот.

Він вийшов, і я лягла на сидіння, підставляючи обличчя. Вони стали наді мною, троє, і я брала кожного по черзі, не відмовляючись ні від чого. Першим не витримав Саша — його сперма хлинула мені на язик, тепла, густа, солона. Я не ковтала, а дала їй наповнити рот, відчуваючи, як збудження знову накриває. Потім Серьожа. Я не встигала ковтати, і його виплески потрапили на губи, підборіддя, крапля потекла по шиї. Женя, дивлячись на це, задрочив собі швидше і кінчив мені на обличчя, забризкавши щоку і заплющене око.

Я лежала, спустошена і щаслива, з перепачканим обличчям, і облизувала губи.

— А казала, хлопець є, — усміхнувся Саша, закурюючи.

— Є, — відповіла я, сідаючи і поправляючи волосся. — Але він не в курсі, що мені подобається.

Вони розсміялися. А я подумала, що до міста ще година, і в цієї поїздки цілком може бути продовження. Усю дорогу я мовчала, прислухаючись до себе, і відчувала, як по ногах ще стікає моя власна волога, а внизу знову починає нити від передчуття.

Ось така ось далека дорога, мій любий читачу. Іноді все, що потрібно, — це автобус, що зламався, і троє чоловіків, які не задають зайвих питань.