Подвійний агент у спідниці
Хочу розповісти вам про мою наречену Альону. На момент нашого знайомства я вже три роки як володів мережею автосалонів преміум-класу. Не те щоб я був старим — мені тридцять чотири, для свого віку я у відмінній формі, високий, темноволосий, з важким поглядом, який, як кажуть партнери, погано віщує на переговорах. Я звик отримувати те, що хочу. А хотів я тоді Альону.
Вона з’явилася на благодійному аукціоні, який я відвідав швидше для галочки. Висока брюнетка з короткою стрижкою під каре, гострими вилицями і фігурою, яку не псував навіть строгий чорний светр. Вона працювала менеджером з розвитку у мого прямого конкурента — Вячеслава Драгунова, власника мережі «Авто-Преміум». Я це знав, бо збирав досьє на всіх ключових гравців ринку. Альона Литвинова, двадцять шість років, амбітна, розумна, володіє трьома мовами. Чудовий трофей для колекції.
Я підійшов до неї, коли вона розглядала лот із сучасного мистецтва.
«Подобається? Повна безсмаковиця. Художник явно страждає від нестачі жіночої уваги», — почав я.
Вона обернулася, зміряла мене оцінним поглядом, який затримався на моєму годиннику трохи довше, ніж того вимагала ввічливість, і всміхнулася: «А ви, видимо, ні».
Так усе й почалося. Через два місяці вона переїхала до мене в пентхаус у центрі, а ще через три я подарував їй каблучку. Мій бізнес ішов угору, її кар’єра в Драгунова — теж. Я навіть запропонував їй перейти до мене, але вона відмовилася, сказавши, що хоче залишатися незалежною. Тоді мене це захоплювало. Тепер я розумію, яким був ідіотом.
Перші дзвіночки почалися приблизно через рік. У Драгунова чудовим чином з’являлися дані про мої майбутні рекламні кампанії. Він перебивав мені поставки рідкісних моделей, наче знаючи мої плани наперед. Я списував це на випадковості, поки одного разу, заглянувши в її ноутбук, не виявив папку з лаконічною назвою «С». Усередині були скани моїх контрактів, які я не показував навіть своєму фінансовому директору.
Мразь. Маленька, розважлива мразь у шовковій білизні, яку я ж їй і купував. Першою думкою було вишвирнути її негайно. Зібрати речі, відчинити двері й забути, як страшний сон. Але це не мій метод. Якщо хтось використовує мене, я використовую його у відповідь — до самого донечка, поки не залишиться нічого. План народився за три безсонні ночі, і для його реалізації мені знадобилося всього кілька дзвінків.
Я оголосив Альоні, що організовую неформальну зустріч із ключовими гравцями ринку в моєму заміському маєтку. «Щось на кшталт закритого клубу, — пояснив я. — Драгунова теж покличу, хай бачить, що ми не воюємо, а співпрацюємо». Вона поцілувала мене й сказала, що я геній. Бідна дівчинка навіть не підозрювала, що саме вона стане розмінною монетою в моїй грі.
Напередодні заходу я сказав Альоні, що хочу бачити її сліпучою. «Надягни ту червону сукню з відкритою спиною, яку я привіз із Мілана. І туфлі на шпильці. Ти маєш виглядати як господиня цього вечора». Вона розквітла. Вона завжди розквітала, коли я підкреслював її статус. Марнославство — найпростіший важіль для маніпуляції. Я знав це, як ніхто інший.
Увечері в п’ятницю мій особняк, ультрасучасна триповерхова будівля зі скла й бетону з панорамним видом на ліс, наповнився гостями. Вісім осіб, не рахуючи нас з Альоною. Драгунова я посадив навпроти неї — хай бачать одне одного, хай нервують. Вячеслав, огрядний п’ятдесятирічний чоловік у бежевому піджаку, явно почувався не в своїй тарілці. Альона ж, навпаки, трималася бездоганно: розливала вино, підтримувала світську бесіду, сміялася з моїх жартів.
До десятої вечора, коли випито було вже чимало, я розвів руки й сказав: «Панове, у мене до вас ділова пропозиція. Дуже вигідна. Але спочатку — невеликий сюрприз». Я увімкнув проєктор, на який заздалегідь вивів вміст тієї самої папки «С».
На екрані висвітлилися скани моїх контрактів, листування Альони з Драгуновим, де вона методично зливала інформацію, і навіть скріншоти повідомлень, у яких вона обговорювала гонорар за «послуги промислового шпигунства». У цілковитій тиші я зачитав кілька особливо соковитих цитат, смакуючи кожне слово.
«Ну як же так, Альоно? — запитав я, не підвищуючи голосу. — Ти спала зі мною, жила в моєму домі, витрачала мої гроші і при цьому працювала на мого конкурента. Це ж називається подвійною грою, чи не так? А знаєш, що буває з подвійними агентами, коли їх розкривають? Їх уже ніхто не бере на роботу. Ні я, ні Драгунов, який тепер виглядає як щур. Правда, Славо?»
Драгунов побагровів. Він відкрив було рота, але я жестом зупинив його. «Помовчи. Я ще не закінчив. Зараз ви обидва відповісте за це лайно. Але оскільки я людина ділова, у мене є пропозиція. Ви всі, — я обвів поглядом присутніх, — станете свідками маленької угоди. Вячеславе, ти хочеш зберегти обличчя й не потрапити під суд за економічне шпигунство? Тоді ти підпишеш угоду про злиття твоєї мережі з моєю. На моїх умовах. А Альона… Альона відпрацює угоду прямо тут».
Альона стояла, притиснувшись спиною до стіни. Червона сукня, яку я так хвалив, тепер робила її схожою на загнану лань. У її очах плескався жах, змішаний з нерозумінням.
«Що ти маєш на увазі?» — прошепотіла вона.
Замість відповіді я налив у її келих залишки шампанського зі своєї пляшки й простягнув їй. «Випий. Ти сьогодні багато працювала ротом, але не в тому сенсі».
У шампанське я підмішав легкий стимулятор без смаку й запаху. Вона випила залпом — нерви вимагали розрядки. Я знав, що через двадцять хвилин їй стане дуже жарко.
«Панове, — звернувся я до решти. — Пропоную продовжити вечір у більш неформальній обстановці. Моя наречена, як виявилося, відмінно вміє обслуговувати клієнтів. Правда, раніше вона робила це з власної ініціативи, а сьогодні — як компенсацію моральної шкоди».
Мої гості — співвласник великого автодилера Михайло, директор із закупівель Павло, фінансовий консультант Григорій і ще троє партнерів, чиї імена я не називатиму, — переглядалися. Хтось ухмилявся, хтось усе ще перебував у замішанні. Але ніхто не пішов. Алкоголь і цікавість зробили своє.
Драгунов сидів у кріслі з таким виглядом, наче його прикували наручниками. Я підсунув до нього заздалегідь заготовлені папери. «Читай, Славо. І підписуй. Час пішов».
Альона тим часом важко дихала. Стимулятор уже діяв: її щоки розчервонілися, дихання прискорилося. Вона дивилася на мене з ненавистю й страхом, але тіло зраджувало її.
«Іди до столу, — скомандував я. — Зніми сукню».
Вона вагалася рівно секунду. Потім, дивлячись мені в очі, вона повільно стягнула червоний шовк через голову. Під сукнею виявилася та сама мереживна білизна — чорна, напівпрозора, яку я купив їй у Парижі. Панчохи з поясом вона не вдягла, але це було й на краще — менше мороки. Її тіло, підтягнуте йогою та пілатесом, виглядало бездоганно: пружні груди з маленькими сосками, плоский живіт і довгі ноги, якими вона обвивала мене ночами.
До мене підійшов Михайло, повнуватий сорокап’ятирічний мужик із лисиною й вічною задишкою. «Ти серйозно? Ми можемо?..» — запитав він пошепки.
«Більш ніж, — відповів я голосно. — Альоно, ти ж не проти? Ти ж любиш працювати на кілька фронтів?»
Вона мовчала. Тоді я підійшов до неї, взяв за підборіддя й змусив подивитися на мене. «Скажи всім, що ти згодна. Голосно й виразно. Скажи, що ти шльондра і відпрацюєш угоду. Або Драгунов поїде звідси з копією листування для прокуратури, а ти — з валізою на вулицю без копійки грошей. Твій вибір».
Сльози бризнули з її очей. «Я… я згодна. Я відпрацюю. Я шльондра».
«Молодець. А тепер покажи гостям, як ти вмієш працювати ротом. Мішо, ти перший».
Михайло, червоніючи від збудження, розстебнув штани. Альона опустилася на коліна прямо на перський килим і, схлипуючи, взяла його член у рот. Я стояв за два метри, потягуючи віскі, і спостерігав, як моя наречена, з якою я планував прожити все життя, старанно обслуговує мого ділового партнера. Григорій тим часом підійшов до неї ззаду й почав стягувати трусики. Вона смикнулася, але я похитав головою: «Ні, люба, ти ж сказала — відпрацюєш. То працюй».
На той момент збудник уже розійшовся по крові, і, коли Григорій просунув пальці їй між ніг, вони виявилися вологими. «Ого, та вона тече!» — зареготав він. Я мовчки зробив ковток. Звісно, тече. Ефективна хімія й усвідомлення безвиході творять чудеса.
Через п’ять хвилин Драгунов, тремтячими руками, поставив підпис під документами. «Молодець, Славо, — кивнув я. — А тепер насолоджуйся видовищем. Ти за це заплатив».
Павло й ще двоє — назвемо їх Вадим і Роман — уже позбулися зайвого одягу. Альону поклали спиною на обідній стіл, той самий, за яким півгодини тому ми їли устриці й обговорювали перспективи ринку. Павло закинув її ноги собі на плечі й увійшов у неї грубо, без прелюдій. Вона скрикнула й закусила губу. Григорій у цей момент прилаштувався біля її голови, і вона покірно відкрила рот.
Я обійшов стіл, щоб бачити її обличчя. Розчервоніле, мокре від сліз і змазки, з припухлими губами, які старанно ковзали по члену мого фінконсультанта. Її очі були відкриті, але дивилися кудись у стелю, наче вона намагалася подумки перенестися в інше місце.
«Ні, так не піде, — сказав я. — Ти будеш дивитися на мене. Весь час. За кожним рухом».
Вона перевела погляд на мене, і в ньому читалася така суміш ненависті, сорому й збудження, що в мене перехопило подих. Я розстебнув ширінку й почав повільно дрочити, не зводячи з неї очей.
Павло кінчив першим — швидко, хвилини за три. Він вийшов із неї й спустив на живіт, густо заливаючи її прес. Його тут же змінив Вадим, який перевернув Альону на живіт і поставив раком. Роман став перед нею, і вона, вже без нагадувань, взяла його в рот.
«Глибше, — скомандував Роман. — І смокчи, як слід. Ти ж умієш».
Вона вміла. Вадим трахав її ззаду, з кожним поштовхом вдавлюючи її обличчя в пах Роману, так що вона давилася й кашляла, але продовжувала. Михайло, відпочивши після першого заходу, підійшов і почав м’яти її груди, щипаючи соски. Альона застогнала — голосно, протяжно. Оргазм наздогнав її несподівано: тіло вигнулося дугою, вона виплюнула член з рота й закричала.
«Блядь, вона кінчає! — заржав Вадим. — Їй подобається!»
Я продовжував розмірено дрочити й усміхався. Ні, їй не подобалося. Це робота стимулятора й рефлексів. Але усвідомлення, що тіло зрадило її разом із розумом, ламало її остаточно. Це було частиною плану.
До третьої години ночі моя наречена обслужила всіх присутніх у різних комбінаціях. Її трахали на столі, на дивані, на килимі перед каміном і навіть на sexpornotales.me підвіконні панорамного вікна — на тлі нічного лісу це виглядало особливо сюрреалістично. Вадим кінчив їй у рот, Роман — на обличчя, Павло — на спину, Григорій, увійшовши у смак, вилився їй на сідниці, старанно розмазуючи сперму по шкірі. Один тільки Драгунов сидів у кутку, потягуючи коньяк і не наважуючись приєднатися. Я підійшов до нього й нахилився до вуха: «Давай, Славо. Ти ж цього хотів, коли платив їй за інформацію. То отримай товар».
Він встав, розстебнув ширінку й підійшов до Альони, яка напівлежала на дивані, розкинувши ноги й важко дихаючи. Її тіло блищало від поту й сперми, волосся злиплося, макіяж потік. Драгунов незграбно прилаштувався між її ніг і почав трахати її в’ялим, напівстоячим членом. Альона навіть не розплющила очей. Вона тільки тихо схлипувала й щось бурмотіла — здається, просила прощення.
Коли останній гість кінчив, я нарешті підійшов до неї. У моїй руці був кришталевий графин з крижаною водою. Я перекинув його їй на голову. Вона здригнулася й закашлялася.
«Вставай», — сказав я.
Вона спробувала підвестися, але ноги не тримали. Тоді я схопив її за волосся й поставив на коліна перед собою.
«Відкрий рот. Ти не обслужила найголовнішого гостя».
Вона відкрила. Я дивився в її заплакані очі, поки кінчав їй у горло. Вона проковтнула все — слухняно, як дресирований пес. Потім я застебнув ширінку, відійшов на крок і окинув поглядом кімнату.
«Панове, — оголосив я. — Усі отримали задоволення? Відмінно. Тоді у мене до вас ще одна пропозиція».
Я виклав на стіл новий комплект документів. Контракти на ексклюзивне партнерство з моєю об’єднаною мережею. З тими умовами, які я хотів отримати від самого початку.
«Ви бачили, що буває з людьми, які грають проти мене. А тепер подивіться, що я можу дати тим, хто грає на моєму боці. Підписуйте. І інцидент вичерпано».
Вони підписали. Усі до одного. Драгунов — бо був роздавлений. Решта — бо компромат на них самих, які брали участь у груповому зґвалтуванні, був тепер у мене. Я не погрожував, ні. Я просто сказав, що мій юрист завтра ж підготує папери, і всім буде вигідніше залишитися моїми друзями.
Коли гості розійшлися по спальнях, а Драгунов поїхав у ніч, я залишився у вітальні один. Альона сиділа на підлозі, загорнувшись у якусь скатертину, і тихо плакала.
«Навіщо ти так зі мною?» — запитала вона.
«Бо міг, — відповів я. — І бо ти це заслужила. Але я дам тобі вибір. Або вранці ти поїдеш звідси з однією валізою й забудеш мій номер телефону. Або залишишся й продовжиш працювати на мене. Тільки тепер — чесно. І не лише головою, а й усім іншим, що в тебе є. Вирішувати тобі».
Я залишив її в роздумах і піднявся до своєї спальні. Уранці вона зустріла мене в їдальні. Одягнена, зачесана, з чашкою свіжозвареної кави в руках. Вона опустилася переді мною на коліна й поставила чашку на підлогу.
«Я залишаюся. Я буду хорошою дівчинкою. Я обіцяю».
Я погладив її по голові й узяв каву. Угода відбулася. Бізнес процвітав.
Ось так я придбав і конкурента, і вірного подвійного агента в одному флаконі.