– Зіночко Петрівно, там вам знову доставка, – пролунав дзвінкий голос Даринки, нової секретарки.
– Невже знову ті троянди? – пробурмотіла Зіна.
– Та ще розкішніші, ніж вчора! Ах, пане Петрівно, як вам щастить! Мені б хоч раз щось подібне, – замріяно вигукнула Даринка.
– Ех, Даринко, молоде ти ще, не в трояндах щастя, ох не в трояндах, – зітхнула Зіна. – Забереш собі, якщо так подобаються.
Даринка з квітами зникла, а телефон Зіни завібрував:
«Буду чекати вічно, рідна». – Ім’я Стаса.
Відповідати Зіна й не збиралася. Раз вже повірила тим солодким обіцянкам, мало не померла. І невже він думає, що тими квітами заглушить той біль?
Дванадцять років тому вона кохала, до безтями. Стас умів зачарувати, засипати компліментами та подарунками. Повірила, стала дружиною, мріяла.
Початок був казковий, але швидко все змінилось. З’явились діти, клопоти, Зіна закрутилася і забула про салони краси. Стасу це не сподобалось, почав дорікати.
Вона ж завжди була охайна, акуратна, проте чоловік хотів бачити її з макіяжем і зачіскою, а не зморену мамою двох малюків. Зіна вірила, що справжнє кохання приймає людину такою, яка вона є.
Але Стас мав іншу думку. Зрештою знайшов “ідеальну” – доглянуту, блискучу. Зіні пояснив, що вона запустила себе, а та – просто зірка.
Розлучилися. Квартира була Стасова, тож Зіна з дітьми пішла в нікуди. При розлученні він забрав усе золото та гроші, залишив ні з чим.
Сім років пролетіли. Випробування роблять сильнішими. Зіна піднялася.
Власна справа, квартира, машина. Доньки виросли – старшій одинадцять, меншій десять, майже дорослі.
В особистому житті теж все добре, є коханий чоловік, але заміж Зіна більше не поспішає.
Одного ранку в кав’ярні Стас випадково побачив її за кермом новенької машини.
І почалось: квіти, обіцянки повернути все назад. Бізнес у Стаса не йшов, він і не думав, що колишня дружина так виросте.
Квіти, слова любові, мрії про щасливу сім’ю. Зрозумівши, що нічого не вийде, змінив тактику – почав розпускати брудні плітки.
Зіна знала: колишнього просто давить жаба. Бреше, ніби вона вкрала в нього бізнес, хоча Зіна почала його будувати через кілька років після розлучення.
Ось така історія. Зіна не жалкує, що колись Стас пішов. Люди не змінюються, краще вже ніхто, ніж такий чоловік.
Є коханий, але заміж не поспішає.
І не через дітей, просто їй так комфортно.
