Сашко ріс у неблагополучній родині. Батьки розлу чилися, коли Сашко був першокласником. Батьку набри дли постійні гулянки матері, а матері коханки батька.
Батько пішов, лишивши квартиру. Мама їжі майже ніколи не готувала. Працювала вона у їдальні, мила посуд і завжди приносила котлети, макарони, ковбасу і навіть суп. Просто ставила все у холодильник.
Куди поділася їжа і хто з дітей її їв, вона не стежила. Не просять, отже, ситі. Сашко нена видів супи. Він розумів, що мама з тарілок зливала.
Наприклад, борщ був уже з розмішаною сметаною. Ця гидливість до борщу залишилася з ним на все життя…
Сашко виріс, почав працювати, зустрів дівчину, одружився. Жити одразу вирішили на орендованій квартирі.
Лариса давно знала чоловіка і знала вже всі його уподобання в їжі. Готувала вона добре. З супів Сашко їв курячий бульйон. Ні борщ, ні інші супи Сашко не сприймав. Відразу згадував холодильник матері з каструлею рожевого…
Свекруха вирішила у гості заглянути, онука новонародженого побачити. Лариса на стіл накрила. Салати, м’ясо, риба, пюре.
– А зустріч відзначити?
– У нас нічого немає і не буде, – твердо відповів Сашко.
– Ну, це добре, – відповіла мати. – Правильно. Я розумію, але не можу. Як у вас все смачно. Прямо як у ресторані. Тільки ось борщу не вистачає. Сашко дуже борщ любить. Не можна без борщу. Я ж раніше лише борщем їх годувала. А ти, мабуть, і не вмієш борщ варити.
– Мамо, Лариса вміє все готувати. А борщ я не люблю!
– Як? Ти ж у дитинстві так добре їв його.
– Борщ я ніколи не їв. І взагалі, всі супи не їв, що ти приносила. Найсмачніше, що ти готувала це варену картоплю. Просто картопля з сіллю.
– А куди ж суп із холодильника пропадав? А інша їжа.
– Це ти спитай у своїх подруг. Ви ж разом їли завжди. І зараз, мабуть, також.
Для матері це було відкриттям. Вона навіть не знала, що її син кохає, а що не кохає. Навіть не підозрювала, що син не їв її їжу. А вона так намагалася нагодувати його у дитинстві.
Борщ, котлети, макарони. Вона робила все, щоб син думав, що їжу готує вона. Суп у каструлю, котлети у сковорідку. А син усе знав. Знав і не їв.
– Добре мама. Забудь. Пережили.
– Пощастило Сашку, а смачно як усе. Молодець. І встигаєш усе. – Похвалила свекруха невістку…
Виявляється, жити можна і без борщу. Головне розуміти одне одного.
