Автор: avtor

  • Подруга мами після розлучення

    Занесло мене якось влітку лихо допомогти матері з дачею. Старий дерев’яний будиночок у сосновому бору і грядки, які вимагали чоловічої сили. Мати якраз злягла з радикулітом, тож я, студент двадцяти двох років від роду, героїчно вирушив із задушливого міста рятувати врожай і лагодити паркан.

    Поселили мене на мансарді. Спалося там чудово: соснове повітря, тиша, тільки птахи зранку репетують як ненормальні. Ідилія. Одна біда — нудно вечорами. Телевізор старий показує три канали, інтернет у тій глушині не ловив від слова зовсім. Залишалося тільки книжки читати та на гітарі бренькати, благо я її з собою прихопив.

    На третій день мого добровільного ув’язнення мати каже: «До нас сьогодні Ольга Сергіївна зайде, подруга моя інститутська. Ти вже будь ввічливішим, чай нам організуй, поки я лежу пластом». Я кивнув, уявивши собі типову мамину ровесницю — втомлену тітоньку передпенсійного віку в безформному сарафані.

    Яким же було моє здивування, коли до вечора в хвіртку увійшла ефектна жінка років сорока п’яти. Висока, статна шатенка з короткою стильною стрижкою, у легкій літній сукні, під якою вгадувалася фігура зовсім не бабусиного формату. Груди високі, талія на місці, стегна округлі, але ні краплі зайвого жиру. Ольга Сергіївна виявилася колишньою балериною, нині викладачем хореографії в якомусь коледжі. «Можна просто Оля», — усміхнулася вона, потискуючи мені руку. Усмішка в неї була відкрита, а очі — сірі, з хитринкою.

    Посиліли ми з мамою на веранді, чаю випили. Мама, нахвалюючи мої кулінарні таланти та інші достоїнства, ненароком розповіла, що Ольга Сергіївна нещодавно розлучилася з чоловіком після двадцяти років шлюбу. Чоловік, козлина, знайшов собі молоденьку дурепу, а її залишив з дочкою-студенткою і купою комплексів. Ольга сумно зітхала і говорила, що життя в сорок шість, вважай, закінчене — кому вона тепер потрібна, стара розвалина. Я внутрішньо хмикнув: розвалиною ця жінка не виглядала навіть близько.

    Через годину мама, намаявшись з болючою спиною, пішла спати в дім, а ми з Ольгою залишилися вдвох на веранді. Я взяв гітару, почав перебирати струни. Вона слухала, заплющивши очі, і по її щоках раптом потекли сльози. Я відклав інструмент. «Ольга Сергіївна, ви чого?» — занепокоївся я. «Ольга», — поправила вона, витираючи сльози долонею. — «Просто музика твоя душу роз’ятрила. Згадала, як ми з колишнім колись отак само сиділи. Двадцять років — і псу під хвіст».

    Я сів поруч, почав її втішати. Говорив якісь банальності про те, що життя тільки починається, що чоловік її просто сліпий дурень, що таку красиву жінку будь-яка молоденька за пояс заткне. Останнє було чистою правдою. У м’якому світлі західного сонця, що пробивалося крізь сосни, Ольга виглядала приголомшливо. Її сукня трохи сповзла з плеча, відкриваючи ключицю і лямку бюстгальтера. Від неї пахло чимось квітковим.

    Вона раптом уткнулася обличчям мені в плече і розридалася навзрид. Я гладив її по спині, по тремтячих лопатках. Потім почав цілувати у висок, у мокру від сліз щоку. Вона завмерла. Наші губи зустрілися. Це був не випадковий поцілунок — вона вклала в нього всю свою багаторічну невитрачену ніжність. Її повні губи були м’якими, податливими і неймовірно жадібними. Я наче провалився в цей момент з головою.

    Ми сиділи на продавленому диванчику веранди, і мої руки вже подорожували по її тілу. Вона дихала все частіше, її очі затуманилися. Я цілував її шию, відчуваючи, як шалено калатає жилка під шкірою. Сукня полетіла на підлогу. Під нею виявився мереживний комплект білизни явно дорожчий, ніж могла собі дозволити проста вчителька. Мабуть, розлучення ще не відбило в Ольги звичку одягатися красиво.

    Її груди, звільнені від бюстгальтера, виявилися справжнім витвором мистецтва: пружні, з великими темно-рожевими сосками, які миттєво затверділи під моїми пальцями. Ольга тихо застогнала, відкинувши голову на спинку дивана. Я взяв один сосок у рот, і вона вигнулася назустріч.

    «Ми не повинні…» — прошепотіла вона, але її руки вже розстібали мої джинси, а ноги самі собою розсувалися, поки я гладив її стегна. Шкіра на внутрішній стороні була ніжною, як шовк. Коли моя рука пробралася під гумку її трусиків, я виявив, що вони наскрізь мокрі. Там було гаряче, волого і неймовірно тісно. Ольга скрикнула, вчепилася нігтями мені в плечі, коли мої пальці проникли всередину. Другою рукою я масажував її набухлий клітор. Вона вже не стримувалася — тихі стогони переросли в ритмічне «так-так-так», і через пару хвилин її тіло забилося в першій оргазмічній судомі. Вона стиснула мої пальці всередині себе так сильно, що стало майже боляче.

    «Я хочу тебе, Оль», — мій голос зрадницьки тремтів від збудження. Я спустив джинси, і вона, дивлячись на мій член, що стояв колом, тільки облизала пересохлі губи. «Який великий», — видихнула вона. — «У колишнього був удвічі менший».

    Я уклав її прямо на диван, застелений старим пледом у клітинку. Вона розсунула ноги, і я побачив її киску у всій красі: акуратна смужка темного волосся, великі набухлі статеві губи, що блищать від соку. Я увійшов у неї одним упевненим рухом. Вона скрикнула — але не від болю, а від повноти відчуттів. Її піхва обхопила мій член, наче гаряча мокра рукавичка.

    Те, що почалося далі, інакше як марафоном назвати було не можна. Ольга, двадцять років проживши з нудним імпотентом, дорвалася до нормального сексу. Я трахав її в різних позах: вона стояла на четвереньках, упираючись руками в перила веранди, лежала на спині, закинувши ноги мені на плечі, скакала зверху з грацією колишньої танцівниці. Її груди стрибали в такт рухам, а з губ зривалися такі матюччя-компліменти, яких я від інтелігентної викладачки хореографії аж ніяк не очікував.

    Вона кінчала. Кінчала багато. Кінчала бурхливо, з криками, які, на щастя, заглушав шум сосен і стрекіт цикад. Після третього оргазму вона сповзла з мене і, лукаво дивлячись знизу вгору, взяла член у рот. О боже, що це був за мінет. Вона вилизувала головку, брала член на всю довжину, майже до горла, смоктала яйця, і все це з таким захопленням, наче їй подали делікатес. «Хочу спробувати тебе всього», — пробурмотіла вона і через хвилину я кінчив їй в рот. Вона проковтнула все до останньої краплі і облизала губи з виглядом задоволеної кішки.

    Ніч ми провели на мансарді, куди перемістилися, щоб не розбудити матір. Ольга виявилася неймовірно винахідливою. Уже глибоко за північ, коли я думав, що всі резерви організму вичерпані, вона встала переді мною на коліна і сказала: «Знаєш, у нас з чоловіком була одна проблема. Він хотів анального сексу, а я боялася. Він був грубий. А ти, мені здається, зможеш бережно». Її очі горіли шаленим вогнем.

    Її попка була просто створена для цього: кругла, туга, біла. Я довго розминав її пальцями, змащуючи слиною і її ж соками. Вона постоювала, але терпіла. Коли я почав входити в її анус головкою члена, вона закусила подушку. Але не зупинила. А коли я увійшов повністю — завмер, даючи їй звикнути — вона раптом зарухала стегнами назустріч, насаджуючись сама. «Боже, як глибоко… Як класно! Чому я раніше не пробувала?» — шепотіла вона.

    Я брав її ззаду, насаджуючи на член все різкіше і різкіше. Її анальне кільце стискалося так туго, що я знову був на межі. Вона кричала в подушку, підмахуючи мені з кожним поштовхом. Кінчили ми майже одночасно. Мій член пульсував глибоко в її попці, заповнюючи її спермою. Потім вона лежала, обезсилена, а я дивився, як з її розслабленого, трохи почервонілого ануса витікає біла струминка.

    Ранок зустрів нас сплутаними простирадлами, запахом сексу і звуком маминого голосу знизу: «Синку! Олю! Ідіть снідати!» Ми переглянулися. Ольга, з розмазаною тушшю і скуйовдженим волоссям, була прекрасна. Вона захихотіла як дівчисько, прикриваючи рот долонькою. «Треба йти, а то запідозрить неладне», — сказала вона, але перед тим, як вислизнути з мого ліжка, нахилилася і швидко поцілувала мій член. «На щастя».

    За сніданком мама дивувалася, чого це Ольга Сергіївна така рум’яна і задоволена, а я такий блідий і вичавлений. «Свіже повітря так діє», — пояснив я, давлячись яєчнею. Весь день ми обмінювалися багатозначними поглядами, а під столом її нога гладила мою литку.

    Увечері, коли мама знову пішла приймати ліки і спати, Ольга прийшла в мою мансарду з пляшкою коньяку. «Я тут подумала, — сказала вона, вмощуючись на моєму ліжку в одному халатику, — у мене дочка зараз на море поїхала. Квартира в місті порожня. Може, коли з дачею закінчиш, заїдеш до нас у гості? Допоможеш з ремонтом… ну і взагалі». Її халат розпахнувся, відкриваючи груди, що здіймаються. Я вже знав, що в найближчі два тижні мого літа ремонт — це єдине, чим я точно буду займатися найменше. І судячи з хитрого блиску в сірих очах Ольги Сергіївни, нудьгувати мені не доведеться.

  • Ділова поїздка закінчилася оргією

    Після того як Карина влаштувалася в нашу компанію, ми швидко знайшли спільну мову. Легкий флірт на корпоративах переріс у щось більше, і ось уже пару місяців ми зустрічалися, намагаючись не афішувати стосунки в офісі. Коли мені доручили важливу угоду в столиці і дозволили взяти із собою помічника, Карина сама викликалася поїхати.

    – Заодно розвіємося, Андрію, – сказала вона, поправляючи окуляри. – У Москві я знаю пару відмінних місць.

    У четвер увечері мені подзвонив наш потенційний партнер, Роман Вікторович.

    – Андрію, слухай, я вивчив твою пропозицію. Дуже зацікавлений. Давай зустрінемося не в офісі, а в неформальній обстановці. У мене дім за містом, приїжджайте з Кариною в суботу. Заодно й відпочинете, а завтра обговоримо деталі угоди на свіжу голову.

    Я погодився. Карина, дізнавшись про запрошення, ожила:

    – Дім за містом? Звучить як міні-відпустка. Треба взяти щось нарядне.

    У суботу вранці за нами приїхав чорний мікроавтобус. Крім водія, в салоні сидів молодий хлопець спортивної тілобудови. Він представився асистентом Романа Вікторовича – Дімою.

    – Роман Вікторович попросив мене зустріти вас особисто, – усміхнувся Діма. – До речі, плани трохи змінилися. Ви будете не самі. Приїдуть ще кілька регіональних партнерів. Але ви не переживайте, програма для Карини підготовлена окрема.

    – У сенсі окрема? – насторожився я.

    – Ну, поки чоловіки обговорюють бізнес, Роман Вікторович запропонував Карині взяти участь у презентації. Він бачив її фото в корпоративному буклеті, сказав, що в неї дуже фотогенічна зовнішність. Хоче зняти рекламний ролик для нового продукту. Оплата окрема, зрозуміло.

    Карина здивовано підняла брову:

    – Рекламний ролик? Я не модель.

    – Та там нічого складного, – відмахнувся Діма. – Звичайна іміджева зйомка. Роман Вікторович любить усе робити красиво.

    Через півтори години ми звернули з траси на путівець і незабаром під’їхали до високих кованих воріт. Дім виявився величезним триповерховим особняком за глухим парканом. Крім нього, на ділянці було ще пара гостьових будиночків і банний комплекс.

    Нас зустрів сам Роман Вікторович – сивочолий, підтягнутий чоловік років п’ятдесяти в дорогому спортивному костюмі. Поруч із ним стояли троє чоловіків – ті самі «регіональні партнери». Двоє росіян і один, судячи з зовнішності, з Кавказу. Роман Вікторович обійняв мене, як старого друга, а Карині галантно поцілував руку.

    – Кариночко, ви наживо ще прекрасніша, ніж на фото. У вас просто ідеальні дані. Я хочу, щоб ви стали обличчям нашої нової лінійки. Довіртеся моєму смаку.

    Карина, польщена увагою, кивнула. Роман Вікторович повернувся до мене:

    – Андрію, йдіть поки в гостьовий дім з колегами, випийте, відпочиньте. Діма проведе. А ми з Кариною займемося творчістю. Години через дві зустрінемося за вечерею.

    Я вагався, але Карина легенько штовхнула мене в плече:

    – Іди. Я впораюся. Гірше не буде.

    У гостьовому домі був накритий стіл. Регіональні партнери – Сергій, Антон і Тимур – виявилися людьми простими і розв’язними. Ми випили по чарці коньяку.

    – А твоя нічого, – зауважив Сергій, киваючи в бік особняка. – Кажуть, Роман Вікторович на неї око поклав. Як із минулою своєю асистенткою відео зняв, так продажі в гору пішли.

    – Яке відео? – запитав я.

    – Звичайне, презентаційне, – втрутився Тимур і хитро підморгнув решті. – Там головне – розкріпачитися. Камера любить розкутих.

    Їхній тон мені не сподобався, але я вирішив не нагнітати. Ми випили ще. Приблизно через годину двері відчинилися, і ввійшов Діма.

    – Парні, підтягуйтеся в головний дім. Бригада готова, Роман Вікторович просить усіх бути глядачами. Андрію, тебе це теж стосується. Карина просила тебе підтримати її.

    Ми пройшли в головний зал особняка. На першому поверсі була обладнана справжня студія: професійне світло, камери на штативах, білий рояль у кутку і величезний диван у центрі. Оператор – лисий мужик з бородою, який представився Льонею, – чаклував над налаштуваннями.

    – Розсідайтеся по кріслах уздовж стіни, – скомандував він. – Будете масовкою. Світло на вас теж падає, створює атмосферу.

    Я сів у вказане крісло. Серце стукало десь у горлі.

    Через пару хвилин по сходах спустилася Карина. Я ледве впізнав її. Моя скромна колега в окулярах зникла. Перед нами стояла фатальна жінка: яскравий макіяж, губи алі, очі підведені так, що погляд здавався томним і порочним. З одягу – лише короткий чорний халатик, що ледве доходить до середини стегна. Під ним, судячи з обрисів, нічого не було.

    Роман Вікторович, який ішов слідом, по-господарськи поклав руку їй на талію:

    – Панове, прошу любити і жалувати. Наша нова зірка, Карина. Зараз Льоня проведе пробну зйомку. Сценарій простий: самотня дівчина в готельному номері чекає дзвінка від коханого. Але дзвінок усе не лунає. І тоді вона вирішує згаяти час інакше…

    Карина кивнула, наче все це було в порядку речей.

    Льоня зайняв місце за камерою. Ще двоє асистентів тримали відбивачі.

    – Камера пішла! Карино, ти одна в номері. Ходиш, нудьгуєш. Підходиш до рояля, торкаєшся клавіш. Халат трохи сповзає з плеча. Відмінно!

    Карина рухалася плавно, граючи на камеру. Її халат справді став сповзати, оголюючи плече, потім друге. Вона притримувала тканину рукою, створюючи ілюзію сором’язливості.

    – А тепер сідай на диван. Подивися на телефон. Візьми його в руку. Ти хочеш подзвонити, але передумуєш. Кидаєш телефон на підлогу. Нахиляєшся за ним. Халат розпахується.

    Карина сіла на диван, розсунувши коліна рівно настільки, щоб край халата зрадницьки ковзнув убік. Коли вона нахилилася за уявним телефоном, тканина розійшлася, і камера зловила кадр її повних, акуратних грудей. Я ковтнув. Партнери поруч зі мною схвально зашепотілися.

    – Супер! – вигукнув Льоня. – А тепер халат уже заважає. Зніми його.

    Карина, не обертаючись на мене, розв’язала пояс. Чорний шовк зісковзнув з її тіла і впав на підлогу. Вона залишилася сидіти на дивані абсолютно голою, лише в чорних туфлях-човниках на високій шпильці, які, видимо, були частиною «реквізиту». Її шкіра, злегка торкнута автозасмагою, сяяла під софітами. Карина відкинулася на спинку дивана і поклала руку на низ живота.

    – Сцена друга! – оголосив Роман Вікторович, сідаючи в сусіднє зі мною крісло. – Дівчина розуміє, що коханий не приїде. Їй самотньо. Вона починає себе втішати. Карино, дій, як відчуваєш.

    Карина повільно розсунула ноги і стала ласкати себе пальцями. Її очі були напівзаплющені, губи прочинені. Льоня підійшов майже впритул, знімаючи крупним планом, як її пальчики розсувають набухлі статеві губи і кружляють навколо клітора. У тиші залу було чути, як волого і соковито шльопають її дотики. Карина явно увійшла в смак. Вона тихо застогнала, вводячи в себе два пальці.

    – Хороша дівчинка, – прокоментував Роман Вікторович. – Але одній їй буде нудно. Льоня, готуй реквізит.

    Асистент виніс велику коробку і поставив перед диваном. Карина, не перериваючи ласк, зазирнула в неї. Очі її розширилися. У коробці лежали кілька фалоімітаторів – усі страхітливих розмірів. Найбільший, прозорий, з переливчастою підсвіткою всередині, був довжиною не менше тридцяти сантиметрів і товщиною з пляшку.

    – Світний – це моя улюблена іграшка, – пояснив Роман Вікторович. – Зроблена на замовлення. Спробуй.

    Карина взяла вібратор. Він був настільки великий, що їй довелося тримати його обома руками. Дівчина приставила його головку до свого лона, розмазуючи виступивше мастило по силіконовій поверхні. Її статеві губи поступово розсувалися, приймаючи товстий наконечник. Карина гучно видихнула і з тихим стогоном ввела в себе третину іграшки. Її піхва розтягнулася, обхоплюючи прозорий циліндр. Усередині нього заблимала неонова підсвітка, створюючи сюрреалістичне видовище.

    – Трахни себе як слід, – наказав Льоня. – Покажи, яка ти ненажерлива сучка.

    Карина, вже не стримуючись, стала з силою насаджувати себе на вібратор. Звук був вологий, чавкаючий. Її ноги задерлися вгору, вона майже лежала на дивані, показуючи камері розтягнуту, блискучу дірочку. Роман Вікторович розстебнув ширінку і почав повільно мастурбувати. Партнери, що сиділи поруч, наслідували його приклад. У повітрі запахло чоловічим збудженням.

    – А тепер другу дірочку, – підказав Роман Вікторович. – Мій улюблений ракурс.

    Карина, важко дихаючи, витягла вібратор з киски і, змочивши його своїми ж соками, приставила до ануса. Вона діяла обережно, але наполегливо. Її очко повільно розкрилося, і товстий силікон став проникати у вузький отвір.

    – Так! – скрикнула Карина, коли вібратор увійшов наполовину.

    Підсвітка всередині іграшки тепер пульсувала в такт її серцебиттю, освітлюючи її нутрощі червоним світлом. Дівчина трахала себе в зад, при цьому пальцями другої руки несамовито терла клітор. Вона кінчила бурхливо, з криками, заливаючи диван своїми соками. Її анус і піхва ритмічно пульсували, стискаючи і розтискаючи вібратор, який вона все ще утримувала всередині.

    Роман Вікторович підвівся і заплескав у долоні:

    – Ідеально. Але це була лише розминка. Сцена третя: «Несподівані гості вриваються в номер». Сергію, Антоне, Тимуре – ваш вихід. Карино, уяви, що ці троє – охоронці готелю, які помітили в тебе в номері непорядок і прийшли з перевіркою. За сценарієм, ти повинна їх умовити не виписувати штраф. Будь-якою ціною.

    Партнери, вже давно на взводі, почали роздягатися. У Сергія і Антона були великі, червоняві члени. Тимур же міг похвалитися справжньою зброєю – товстим, вигнутим вгору, з масивною темною головкою. Усі троє підійшли до дивана.

    Карина сіла і подивилася на них знизу вгору з награною провиною:

    – Хлопчики, будь ласка, не треба штрафу. Я все виправлю.

    Вона потягнулася відразу до двох пахів і взяла в руки члени Сергія і Антона. Невміло, але з жадібним ентузіазмом вона стала дрочити їх, переводячи погляд з одного на іншого. Тимур встав за диваном і, нахиливши її голову назад, вклав свій вигнутий хуй їй у рот. Карина захрипіла, але швидко пристосувалася, рухаючи головою і активно працюючи язиком.

    Далі все змішалося в калейдоскоп тіл і поз, що змінювалися. За командами Льоні, хлопці трахали Карину в усі отвори. Я бачив, як Антон уклав її на спину і з розмаху увійшов у піхву, поки Тимур прилаштовував свій член до її попки. Подвійне проникнення сталося майже миттєво – Карина була настільки мокрою і розтягнутою, що обидва увійшли в неї без особливих труднощів.

    – Андрію, – прошепотів мені на вухо Роман Вікторович, – помилуйся на свою дівчинку. Вона створена для цього. Бачиш, як її дірочки приймають гостей? Наступна сцена: «Банкет для партнерів». Льоня, готовий знімати групове.

    Сергій, не бажаючи чекати, вже кінчав Карині на обличчя. Густа, біла струмінь ударила їй у лоб і потекла на око. Вона заплющилася, але тут же відкрила рот, приймаючи член Тимура до самого горла. Той схопив її за волосся і став трахати обличчя з такою силою, що вона давилася і хрипіла.

    Наступні півтори години п’ять чоловіків – до цього часу до партнерів приєднався Діма, а потім і сам Льоня, передавши камеру асистенту, – використовували Карину в найвідвертіших позах. Її ставили раком на рояль, задирали ноги на спинку дивана, клали на скляний столик, під яким стояла камера. Її анус зіяв відкритою червоною дірою, з киски витікали потоки чоловічої сперми впереміш з її власними соками. Я сидів у кріслі, стискаючи свій кам’яний член через штани, і відчував себе зайвим, безпорадним і водночас дико збудженим.

    Нарешті, Роман Вікторович скомандував фінал. За сценарієм, усі чоловіки мали оточити Карину, що стояла на колінах, і одночасно кінчити їй на обличчя і груди. Карина, ледве тримаючись на ногах, стала в центр кола. Її обличчя вже було вкрите засихаючим сім’ям, але вона слухняно закинула голову.

    – Андрію, – покликав мене Роман Вікторович. – Приєднуйся. Це кульмінація. Покажи, що ти теж на неї маєш права.

    Я встав і підійшов до спільного кола. Мій член, нарешті звільнений від одягу, болів від напруги. Ми оточили Карину. Тимур дрочив свій гігантський хуй прямо біля її губ, Сергій і Антон цілилися в очі, Діма і Льоня – у волосся. Я, не витримавши, почав кінчати першим. Моя сперма бризнула їй на підборіддя. Слідом за мною, з гучними стогонами, вилилися решта. Білі потоки вкрили все обличчя Карини, її волосся, шию, залили очі. Вона, наче голодна, ловила ротом члени, видавлюючи з них останні краплі собі на язик. Густа рідина стікала по її підборіддю і капала на груди.

    Льоня, який встиг натягнути штани, зняв фінальний кадр: засліплена спермою Карина, стискаючи в кулаках гроші, які їй сунув у руку задоволений Роман Вікторович. «Гонорар за першу частину презентації», – прокоментував він.

    Мене провели в гостьовий будиночок. Я прийняв душ і ліг у ліжко, але заснути не міг. Згадував, як хлюпала її розтягнута киска, як вона стогнала під натиском п’ятьох мужиків. Мій член знову встав, і я, втупившись у стелю, швидко кінчив собі на живіт.

    Уранці я вийшов у їдальню головного дому. Карина сиділа за столом у шовковому халаті Романа Вікторовича і пила каву. Виглядала вона свіжою, але рухалася обережно.

    – Доброго ранку, Андрію, – усміхнулася вона. – Як спалося?

    – Нормально, – буркнув я. – А ти?

    – Ой, Роман Вікторович такий невтомний. Після того як ви пішли, у нас був приватний майстер-клас. Усю ніч репетирували. Він запросив мене залишитися до понеділка. Відзнімемо ексклюзивний контент для VIP-клієнтів.

    Я подивився на неї. В її очах не було ні краплі збентеження. Тільки діловий інтерес.

    – А як же угода? – запитав я.

    – Угода схвалена, – у їдальню ввійшов Роман Вікторович і поклав переді мною підписаний контракт. – Твоя дівчинка відпрацювала на відмінно. Збирайся, Діма відвезе тебе в місто. У понеділок я поверну вам Карину. Упевнений, її кар’єрне зростання у вашій компанії тепер забезпечене.

    Карина поцілувала мене в щоку і прошепотіла:

    – Не злись. Це і є той самий бізнес, про який ти стільки розповідав.

    Я взяв контракт і вийшов. У машині, по дорозі в аеропорт, я прокручував у голові все, що сталося. Наше відрядження безумовно вдалося. Просто не так, як я планував.

    У понеділок Карина повернулася. На загальних зборах директор особисто оголосив їй подяку за підписання ексклюзивного контракту. Про її «додаткову роботу» ніхто, крім мене і ще пари посвячених, не знав. А коли я спробував увечері поговорити з нею, вона лише приклала палець до моїх губ.

    – Не треба, Андрію. Це був просто бізнес. Ти ж сам цього хотів.

    Більше ми до цієї теми не поверталися.

  • Натовп далекобійників

    Ніколи не думав, що фраза «терміново відвезти вантаж» переверне наше життя. Але про все по порядку. Мене звати Серьога, дружину — Олеся. Ми разом уже майже п’ять років, і за цей час я встиг зрозуміти: Олеся — та ще штучка. З вигляду скромна, а всередині — вулкан, якому тільки дай привід для виверження.

    А привід знайшовся сам собою. Мій кореш, Колян, тримає невеликий магазинчик електроніки. І ось у п’ятницю ввечері він дзвонить мені в дикій паніці: вантаж застряг на півдорозі, фура зламалася, товар терміново потрібен до ранку понеділка, інакше — штраф, розорення і кінець бізнесу. Коротше, потрібен транспорт. У мене якраз мікроавтобус, ми з Олесею хотіли на вихідні рвонути на природу. Довелося міняти плани.

    — Слухай, тут така справа… — почав я, повертаючись до дружини.

    Олеся сиділа на дивані, підібгавши під себе ноги, і фарбувала нігті. Короткі шортики, маєчка без ліфчика — я навіть на секунду забув, про що хотів сказати. Але Колян продовжував тараторити в трубку, і я виклав ситуацію.

    — Ми їдемо? — запитала Олеся, не піднімаючи очей. — А це далеко?

    — Кілометрів шістсот в один кінець. Але там Петрович, знайомий далекобійник, він нас проведе короткою дорогою, без постів і пробок. Я з ним домовився.

    — Петрович? Це той бородатий дядько? — Олеся раптом ожила і усміхнулася якійсь своїй думці. — Пам’ятаю, як він на мене дивився. Ну що ж, поїхали.

    Ми швидко зібралися. Олеся одягла легку літню сукню, яка при кожному подиху вітру так і норовила задертися вище пояса, і босоніжки на тонких ремінцях. Я ухмихнувся про себе: «Бойова готовність номер один». Через годину ми вже стояли на узбіччі траси, де нас чекав Петрович. Його фура — величезна, сяюча хромом махіна — урчала дизелем, як ситий звір. Сам Петрович, кремезний мужик років п’ятдесяти з сивими вусами і потужними руками, зістрибнув з підніжки і по-господарськи обійняв мене.

    — Ну, Серьога, здорово! А це, стало бути, Олеся? — його очі чіпко пройшлися по фігурі моєї дружини, затримавшись на глибокому вирізі сукні. — Гарна баба. Прям загляденье.

    — Петрович, без рук, — усміхнувся я, помітивши, як він уже поклав долоню Олесі на талію, допомагаючи забратися у високу кабіну.

    — Та я ж допомогти, — хохотнув він, і ми втрьох втиснулися в кабіну, яка пахла соляркою і чоловічим одеколоном. Ззаду, за сидіннями, темнів альков спальника.

    Перші дві години пройшли спокійно. Дорога, розмови про життя, анекдоти. Олеся сиділа посередині, і я помітив, що її коліно то й дело торкається ноги Петровича. Спочатку я думав — випадково. Але коли вона поклала долоню йому на передпліччя, сміючись з його жарту, я зрозумів: почалося.

    — Петрович, а як же ми вантаж повеземо? — запитав я, поглядаючи на дружину, яка вже відверто терлася стегном об його стегно.

    — Довезу з вітерцем, не бійся, — відповів той, не зводячи очей з дороги, але його права рука раптом зникла з ричага коробки передач. Я опустив погляд і побачив, як його широка долоня лежить на голому коліні Олесі. Вона не відсторонилася, а навпаки, трохи розсунула ноги. Сукня засковзнула вгору.

    — Серьога, ти як, не проти, якщо я трохи розряджу обстановку? — Петрович раптом кинув на мене швидкий, оцінюючий погляд. — Ми ж свої люди.

    — Тільки якщо Олеся не проти, — сказав я, відчуваючи знайоме збудження, яке починало пульсувати десь у паху.

    — Я — за, — промуркотіла дружина, і рука Петровича вже по-господарськи пірнула під її сукню. Олеся здригнулася і гучно видихнула. — Ох, Петрович, яка в тебе долоня здоровенна!

    — Це ще що, — пробасив він, і його палець ковзнув між її губок. — Ти краще подивися, що в мене в штанах. Діставай.

    Я спостерігав, як Олеся розстібає його ширінку. Член Петровича, товстий, з набухлими венами і червоною, як перестигла слива, головкою, вивалився назовні. Олеся обхопила його обома руками і тут же нахилилася, беручи головку в рот. Петрович крякнув і крутнув кермо — фура вильнула на порожній трасі.

    — Ось це я розумію, попутниця! — рявкнув він, і його пальці продовжували терзати її клітор.

    — Петрович, а ти казав, у тебе на трасі знайомі є? — раптом запитала Олеся, відриваючись на секунду від його члена і облизуючи губи. — Ті, що сумують?

    — Повно! — він ухмихнувся, поглядаючи на мене. — І всі бабу хочуть.

    — Серьож, ти як? — Олеся повернула до мене розчервоніле обличчя. У її очах уже танцювали бісенята. — Давай влаштуємо їм свято? Оплатимо проїзд, так би мовити?

    Я кивнув. У скронях уже стукало, член рвався назовні. Я стягнув штани, вмощуючись зручніше, і Олеся, не перестаючи надрачувати хер Петровича, взяла мій член в рот. У кабіні запахло розгаряченими тілами і жіночим збудженням. Петрович натиснув на кнопку рації.

    — База, це Борт 12. Як чути? Прийом.

    — Чую тебе, Петрович, — прохрипів динамік. — Чого хотів?

    — Підтягуйся до 47-го кілометра, біля «Лісового привалу». У мене сюрприз. Солодкий і гарячий. Так, і Пашку з Димоном захопи. Хай свої інструменти в бойову готовність приводять. Кінець зв’язку.

    Перший «привал» ми зробили через півгодини. Фура звернула з траси на пильну дорогу, що веде до старого лісосмуги. Там, на утрамбованому п’ятачку, вже стояли три машини — дві фури і старий КамАЗ. Навколо метушилися мужики. Побачивши нашу машину, вони радісно загалділи. Петрович заглушив мотор і повернувся до нас.

    — Ну, Олеська, приймай гостей.

    Олеся, злегка п’яна від випитого в дорозі пива і від збудження, випурхнула з кабіни. Я спустився за нею. Четверо мужиків, прокалених вітром і сонцем, обступили її, жадібно розглядаючи.

    — Знайомтеся, це Олеся, — представив я. — Вона сьогодні — наш головний приз. Тільки, парні, давайте по-хорошому. Спочатку я, а потім — хто встигне.

    — А встигнуть усі! — засміялася Олеся, і, не соромлячись, стягнула через голову сукню, залишившись в одних босоніжках. Її тіло, біле в світлі фар, з великими грудьми і голим лобком, змусило мужиків завмерти на секунду. Першим отямився Пашка, молодий здоровань з татуюванням ведмедя на плечі. Він ступив до Олесі, і його руки зімкнулися на її сідницях, піднімаючи її.

    — Я перший, — прорчав він, укладаючи її прямо на теплий капот КамАЗа. Олеся охнула, і її ноги злетіли вгору.

    — Серьога, дивись! — крикнула вона, і Пашкін член, не найдовший, але дуже товстий, розсунув її мокрі губки і з вологим чавканням увійшов усередину. Олеся застогнала, вчепилася нігтями в його плечі, а я, не в силах терпіти, ввів їй член в рот.

    Почалося стовпотворіння. Пашка сношав її люто, по-звірячому, гучно ухаючи. Я трахав її в рот, відчуваючи, як головка упирається в горло. Димон, мужик старший, уже стояв поруч зі спущеними штанами і надрачував свій довгий, вигнутий член, чекаючи своєї черги. Щойно Пашка, заричавши, виплеснув сперму в Олесю, як Димон висмикнув мене з неї і миттєво зайняв моє місце в роті, а сам увійшов у піхву, з якої тут же потекло.

    — Давай, Дімоша! — хрипіла Олеся. — Єби сильніше! Що ти як не рідний!

    І Дімоша дав. Його член миготів між її набухлими губками, розбризкуючи навколо суміш сперми і жіночих соків. Її стогони перейшли в безперервний вий. Навколо капота вже юрмилося шість чи сім мужиків — я збився з рахунку. Петрович, ревниво відсунувши якогось хлопця, прилаштувався ззаду. Він перевернув Олесю, поставив раком, і його товстий ствол уперся в задній прохід.

    — Ой, Петрович, не треба туди! — вереснула вона. — Він у тебе як оглобля!

    — Треба, солодка, треба, — прохрипів він, і його головка, змочена соками з піхви, повільно, але невблаганно стала занурюватися в її попу. Олеся закричала, але це був крик насолоди пополам з болем. Поки Петрович розробляв її зад, якийсь мужик, обличчя якого я навіть не розгледів, вогнав їй член у піхву. Так її і розтягнули на два члени — вона верещала, але сама насаджувалася, сама рухала задом, вимагаючи ще і ще. Її пальці надрачували члени тим, хто чекав черги.

    Я вже не трахав, я просто стояв і дивився, як мій член пульсує в такт її крикам. Навколо Олесі утворилася калюжа зі сперми, мастила, а потім і сечі — коли вона почала кінчати, бризки полетіли на всі боки, обдавши Петровича і Пашку, що стояв поруч.

    — Ах ти ж, бля, — заржав Петрович. — Поливає, як зі шланга! Давай ще! — він вийняв член із задниці, і струмінь сперми хльоснула їй на поперек. Слідом кінчили ще двоє — їй на обличчя і в рот. Олеся жадібно ковтала, давилася, кашляла, але тут же відкривала рот для наступного.

    Ми провели на цьому п’ятачку години три, не менше. Я втратив рахунок мужикам. Пам’ятаю тільки, що в якийсь момент Олеся вже не стояла, а лежала грудьми на капоті, обезсилена, а мужики все підходили, перевертали її, трахали по черзі в усі дірочки, кінчали на неї, в неї, і знову поступалися місцем наступним. Коли останній, молоденький стажер, якого притяг із собою Димон, кінчив їй в рот, Олеся просто стекла з капота на землю. У світлі фар її тіло блищало від поту і сперми, як вкрите глазур’ю. Вона важко дихала, але на обличчі блукала блаженна усмішка.

    Я підняв її, закутав у якусь чисту футболку, яку кинув Петрович, і заніс назад у спальник фури. Вона тут же провалилася в сон, щось бурмочучи про «більше не можу». Ми з Петровичем переглянулися, він ляснув мене по плечу.

    — Ну, Серьога, дружина в тебе — вогонь. Ребята на базі вже гудять. Попереду ще двісті кілометрів, але там нас уже чекають.

    — Чекають? — я ковтнув.

    — Ну так. Я ж по рації повідомив, що везу подарунок для всієї колони. Так що не розслабляйся.

    До кінцевої точки ми дісталися близько третьої години ранку. Олеся прокинулася, випила води, ковтнула віскі з фляжки Петровича і знову була в строю. На великій стоянці для далекобійників нас чекав цілий натовп. Чутка про «чокнуту бабу в синій сукні» розлетілася по рації, і машин десять, а то й п’ятнадцять з’їхалися з усієї округи. Відступати було нікуди, та й Олеся вже сама не хотіла зупинятися.

    Цього разу все було жорсткіше і масштабніше. Її уклали на широкий стіл у придорожній альтанці, і десятки рук потягнулися до її тіла. Уже ніхто не чекав черги — її мали відразу троє: у піхву, в зад і в рот. Щойно один кінчав, його місце тут же займав інший. Я стояв поруч, поливав її промежину водою з пляшки, щоб хоч трохи змити сперму, і сам кінчав раз за разом — то на неї, то в неї.

    Все злилося в одну нескінченну оргію. Пам’ятаю тільки гучні чоловічі голоси, її безперервні стогони, запах сперми, поту і бензину. Пам’ятаю, як вона втратила свідомість — просто закатила очі і обм’якла. Але мужики не зупинилися. Її тіло продовжували насаджувати на члени, як ляльку. Мене це завело так, що я кінчив знову, просто дивлячись на це.

    Отямилася Олеся вже в кабіні, коли ми виїжджали. Вона була закутана в плед, вся замазана, з запеченою спермою у волоссі, але усміхалася.

    — Серьож, — прошепотіла вона. — Це було… нереально. Я ніколи не думала, що здатна на таке. Скільки їх було?

    — Багато, — відповів я. — Дуже багато. За тридцять, може, за сорок. І знаєш що? Петрович сказав, що на зворотному шляху нас знову чекають.

    — Я згодна, — прошепотіла вона і заплющила очі. — Тільки дай мені поспати пару годинок.

    Ми доставили вантаж вчасно. Колян був щасливий, не знаючи, якою ціною нам це обійшлося. Коли ми повернулися додому, Олеся тиждень відходила — все боліло, дірочки саднили. Але вже через місяць, коли подзвонив Петрович і сказав, що в нього новий рейс на південь і що він нас пам’ятає, Олеся сама взяла трубку.

    — Серьожо, збирайся. Поїхали. І хай тепер Колян сам шукає собі вантаж. У нас тепер інший маршрут.

    Я подивився на неї. Вона вже збирала сумку, і в її очах горів той самий вогник, який я так добре знав. Сперечатися було безглуздо. Та й чесно кажучи, я й сам хотів цього — знову побачити, як її трахає ціла автоколона. Це стало нашою новою місією.

  • Зрілий відлюдник і молода туристка

    Новий вік зустрів мене не офісним планктоном, а повним відлюдником. Сороківник стукнув, і я зрозумів: місто випило мене досуха. Розлучення, похорони батьків, продаж квартири — і ось я вже купую напівзанедбану хату в тайговому селі, загубленому на картах із позначкою «до найближчого житла 80 км». Село колись гриміло ліспромгоспом, але в 90-ті все зачахло, і тепер тут жило щонайбільше десяток стариків-пенсіонерів. І я — колишній інженер-електрик, який вирішив, що ведмеді куди зрозуміліші за людей.

    Хату я відновив сам. Перебрав зруб, заново проконопатил мохом, поставив піч з лежанкою, провів світло від бензогенератора в сараї. Генератор той, до речі, я переробив під газ, бо притяг із «великої землі» кілька балонів пропану. Для зв’язку — супутниковий телефон, закріплений на підвіконні в строго визначеному місці: тільки там, у вузькому секторі між двома соснами, супутник ловив сигнал. Інтернету не було, радіо ловило тільки «Маяк» ночами, і це був абсолютний кайф.

    Життя йшло розмірено. Вранці — обхід володінь, перевірка силків, колка дров. Вдень — теслярські роботи або риболовля на річці. Ввечері — гасова лампа і книги, які я брав у сільській бібліотеці (напівзгнилий будинок із парою тисяч томів, покинутих тими, хто виїхав). Влітку в цих краях душно й гидотно, зате серпень — оксамитовий сезон: мошка сходить нанівець, вода в річці ще тепла, але ночі вже холодні, ядрені.

    Того вечора я топив баню. Баня в мене знатна: зруб на березі річки, панорамне вікно зі старого парникового плексигласу, вмуроване прямо в стіну. Поки протоплював каменку, насолоджувався заходом: сонце сідало за річку, забарвлюючи воду в густий вишневий колір. Від села долинав лай собак — старики лягали спати рано. Я роздягнувся догола (навіщо одяг, якщо кругом ні душі?), взяв віник і пішов паритися.

    Вийшов я через годину — розпарений, червоний, щасливий. Загорнувся в лляну простирадло, сів на ґанок бані й закурив. Тиша дзвеніла. Я дивився на зорі, які починали проступати на темніючому небі, і думав, що цей день — ще одна ідеальна цеглинка в стіні мого спокою.

    І раптом — тріск гілля за банею. Звір? Ведмеді цього року обнагліли. Я насторожився, потягнувся за сокирою, що стояла біля входу. Але почув не звіриний рик, а людське схлипування і здавлений мат.

    На галявину перед банею вийшла дівчина. Молода, років двадцяти п’яти, у яскравій туристичній куртці, з величезним рюкзаком за плечима і палицями для скандинавської ходьби. Побачивши мене — босого, в одному простирадлі, з сокирою в руці, — вона завмерла і гучно ковтнула.

    — Вибачте, — голос тремтів, — я заблукала. Навігатор здох, телефон теж. Я три дні по лісу кружляю.

    Я придивився. Під ліхтарем, що висів над дверима бані, було видно: обличчя осунулося, на щоці подряпина, губи обвітрені. Одяг дорогий, але вже брудний, місцями порваний. Міська штучка, яка явно не розраховувала на тайговий екстрим.

    — Заходь, — кивнув я в бік хати. — Зараз чай поставлю.

    Вдома я посадив гостю на лавку і зайнявся піччю. Вона сиділа мовчки, оглядаючи моє житло: грубо збитий стіл, полиці з книгами, колекція старих гасових ламп, генератор у кутку. Я запалив пару горілок, і в хаті стало затишно. Поставив чайник із тайговим збором: іван-чай, смородиновий лист, трохи звіробою. Дістав тушонку, хліб, солоні огірки з погреба.

    — Їж, — сказав я, підсуваючи миску. — Потім розповіси.

    Звали її Аліса. Маркетолог із Москви. Захопилася модним «диким туризмом», купила супутниковий навігатор, побудувала маршрут через глухі села — і пропала. Акумулятор навігатора здох у найневідповідніший момент, телефон розрядився ще першого дня, а карта паперова, яку вона сунула в рюкзак «на всякий випадок», виявилася безкорисною.

    — Я думала, помру, — вона запивала тушонку чаєм і ковтала сльози. — Там, у лісі, так страшно вночі. Гілки тріщать, хтось ходить…

    — Ходить, — погодився я. — Тут звірини багато. Але ти правильно на дим вийшла, молодець.

    Поступово вона заспокоїлася. Я налив їй стопку настойки на кедрових горішках — для зігріву і зняття стресу. Вона випила, закашлялася, але порожевіла. Я розглядав її. Аліса була гарна тією особливою міською красою, яку рідко зустрінеш у селі. Стрижка каре, пофарбована в попелястий блонд, уже відросла біля коренів, але це надавало їй природності. Нігті — залишки манікюру, обломані в поході. Очі зелені, великі, з почервонілими від утоми білками. Фігура — спортивна, піджара, але з м’якими жіночими округлостями, які не приховувала брудна термобілизняна кофта.

    — Мені потрібно подзвонити, — сказала вона. — У вас є зв’язок?

    — Супутниковий телефон. Але зараз не ловить, він тільки в певний час і при ясному небі працює. Завтра о дев’ятій ранку спробуємо.

    — Завтра… — вона зітхнула. — А що мені робити сьогодні?

    — Митися, — я кивнув на вікно, за яким темнів силует бані. — Баня ще тепла, води наношу. А потім спати.

    Я наносив води, розпалив каменку заново, повісив чистий рушник. Аліса дивилася на мене з сумнівом:

    — А ви?..

    — Я вже мився. Йди сама, не бійся. Я поки постелю.

    Вона пішла. Я чув, як плескається вода, і уявляв, як вона миється в моїй бані, серед запахів березового віника і дьогтьового мила. Член напружився, але я відігнав думки. Дівчинка три дні блукала по лісу, вона на межі істерики. Не час.

    Постіль я приготував одну — свою. Лежанка біля печі широка, на двох місця вистачить. Сам улаштувався б на лавці, але там холодно: вночі температура впала до семи градусів, а топити всю ніч я не збирався. Вирішив, що ляжемо разом, але без дурниць.

    Вона повернулася в простирадлі, яку я залишив. Банний жар розморив її: щоки розчервонілися, волосся, вологе після миття, завивалося на кінцях. Моя стара сорочка, яку я їй дав, доходила до середини стегна. Під нею — нічого, її термобілизна висіла на мотузці біля печі.

    — Господи, як добре, — видихнула вона, сідаючи на край лежанки. — Я вже забула, що таке гаряча вода.

    — Звикай заново, — я подав їй кухоль із залишками чаю. — Як ноги? Не стерла?

    — Стерла, — вона поморщилася. — Але я пластиром заклеїла ще першого дня. Зараз уже не боляче.

    Я кивнув на лежанку:

    — Лягай до стінки, там тепліше. Я з краю ляжу.

    Вона завагалася на секунду, але кивнула. Ми вляглися під кожух, і я погасив лампу. У темряві стало чути, як потріскують вуглі в печі і як вітер шелестить сухим листям за вікном. Аліса лежала мовчки, але я відчував, що вона не спить.

    — Страшно? — запитав я.

    — Ні. Дивно. Я три дні мріяла про безпеку — і ось вона. Навіть не віриться.

    — Ти в безпеці, — я поклав руку їй на плече, трохи стиснув. — Спи.

    Вона зітхнула, присунулася ближче і вткнулася носом у моє плече. Я відчував тепло її тіла, запах чистого волосся і чогось невловимо жіночого, що не могли заглушити ні баня, ні чужа сорочка. Член знову напружився, але я змусив себе думати про розклад перевірки генератора і кількість дров на зиму. Допомогло.

    Вночі я прокинувся від того, що Аліса вовтузилася. Вона притискалася до мене все щільніше, її дихання стало переривчастим.

    — Замерзла? — прошепотів я.

    — Ні… Тобто так… Трохи…

    Я обійняв її міцніше, і вона раптом пригорнулася до мене всім тілом. Її рука ковзнула по моїх грудях, животу, опустилася нижче і наткнулася на мій стояк. Я не спав, і приховати це було неможливо.

    — Це я? — запитала вона пошепки.

    — Ти, — чесно відповів я. — Але це не означає, що я щось буду робити.

    — А якщо я хочу?

    — Ти три дні по лісу йшла. Ти втомилася. Вранці можеш пошкодувати.

    — Я доросла дівчинка, — у її голосі прорізалася сталь. — І я знаю, чого хочу.

    Вона залізла на мене зверху, уперлася колінами в матрац. Сорочка задралася, і в темряві я розрізнив її оголені стегна. Вона нахилилася і знайшла мої губи. Поцілунок був довгий, жадібний, наче вона намагалася через дотики довести собі, що жива. Я відповідав, але не форсував. Вона сама вела.

    — Ти не уявляєш, як я злякалася, — шепотіла вона між поцілунками, — Там, у лісі. Я думала, що помру сама. Що мене ніхто не знайде. А ти тут, такий… сильний.

    Її долоня обхопила мій член. Пальці були прохолодні, але рухи впевнені. Вона не була невинною дівчинкою — десь, у минулому міському житті, вона отримала свій досвід. Але зараз, у цій тайговій хаті, під кожухом, на печі, це було інше. Первісне. Справжнє.

    — У тебе є презервативи? — запитала вона.

    — Є. В аптечці.

    Вона сіла на ліжку, і я потягнувся до полиці. У світлі вуглів знайшов упаковку. Аліса взяла презерватив, розкрила зубами і обережно, але вміло розкатала по стволу.

    — Я хочу тебе, — сказала вона. — Просто. Без зобов’язань.

    Вона опустилася на мене. Я увійшов у неї повільно, і вона застогнала, закинувши голову. У напівмороку її силует здавався намальованим вугіллям: вишуканий вигин шиї, ключиці, груди з твердими сосками, що поблискують у світлі печі. Вона почала рухатися — спочатку боязко, потім все впевненіше, знаходячи свій ритм. Я поклав руки їй на стегна, допомагаючи. Член ковзав у ній туго, і я відчував кожну складочку всередині, кожне скорочення м’язів.

    — Як добре, — шепотіла вона. — Як же добре…

    Вона кінчила швидко і бурхливо — видно, напруга останніх днів вимагала виходу. З криком, який перейшов у здавлений шепіт, вона впала мені на груди. Я перевернув її на спину і продовжив рухатися, вже сам задаючи темп. Вона обхопила ногами мою талію, притиснулася лобком до мого лобка, і я відчув, що вона знову на межі.

    — Давай, — видихнула вона. — Кінчай у мене. Я хочу.

    Я кінчив з риком, якого сам від себе не очікував. Член запульсував, вистрілюючи сперму в резервуар презерватива, але Аліса стиснула мене всередині так сильно, що, здавалося, латекс не витримає. Я впав поруч, переводячи дихання.

    — Жива, — прошепотіла вона. — Я жива.

    Вранці я прокинувся раніше. Аліса спала, згорнувшись калачиком під кожухом, її обличчя було спокійним. Я обережно встав, розтопив піч, поставив чай. Вийшов на ґанок. Сонце піднімалося над річкою, обіцяючи ще один ясний, теплий день. Я докурив сигарету і повернувся в хату.

    Аліса сиділа на ліжку, загорнувшись у простирадло. Побачивши мене, вона зніяковіло усміхнулася:

    — Доброго ранку.

    — Доброго. Як самопочуття?

    — Прекрасно, — вона потягнулася. — Чесно. Я так добре не спала вже рік.

    — Чай на столі. Я зараз зв’язок налагоджу.

    Супутниковий телефон спрацював із третьої спроби. Аліса подзвонила батькам, потім у МНС, щоб її зняли з розшуку. Виявилося, її вже шукали. Я продиктував координати села, домовився, що за нею приїдуть до вечора. Весь день був у нашому розпорядженні.

    Ми снідали на ґанку бані. Я посмажив яєчню з беконом, зробив бутерброди з брусничним варенням. Аліса сиділа навпроти мене в моїй сорочці і трусах, які я їй позичив. Її одяг сох на мотузці після ранкового прання.

    — А чим ти взагалі тут займаєшся? — запитала вона, обводячи поглядом господарство.

    — Живу. Рибалку, полювання по дрібницях, будую потроху. Книжки читаю. Думаю.

    — І не нудно?

    — Нудно — це коли в пробці стоїш, — усміхнувся я. — Або коли на нараді сидиш і слухаєш маячню про KPI. А тут не нудно. Тут по-іншому.

    — А жінки?

    — Що жінки?

    — У тебе вони бувають?

    — Раз на півроку в райцентр їжджу за продуктами. Там є одна вдова, ми іноді зустрічаємося. Але це так, фізіологія.

    Аліса замовкла, дивлячись на річку. Потім повернулася до мене:

    — А вчора — теж фізіологія?

    — Ні. Вчора — інше. Ти сама прийшла до мене. Я не відмовляюся, але й не планував.

    — Я знаю. Я не в претензії. Я вдячна.

    Вона встала, підійшла до мене і сіла на коліна. Моя сорочка задралася, відкривши стегна. Я поклав долоню на її голу попу — пружну, прохолодну зранку.

    — Хочеш ще? — запитала вона.

    — Хочу.

    — Тоді пішли в дім.

    Вдень ми кохалися вже не так люто, як уночі. Аліса хотіла спробувати все, що можна в моєму скромному побуті. Я дістав банне масло, і вона зробила мені масаж члена, сидячи на лежанці. Я відповів кунилінгусом, розклавши її на столі. Її запах був терпким, з нотками бані і дикого бажання. Вона кінчила мені в рот, стиснувши мою голову стегнами і кричачи на весь голос — благо, в селі ніхто не почує.

    — А анальний секс? — запитала вона, коли ми відпочивали, лежачи на кожусі.

    — У мене вазелін є.

    — Невже? — вона засміялася.

    — Господарство, — пояснив я. — Вазелін від тріщин на руках. Але для тіла теж підійде.

    Вона встала раком на лежанці, вигнувши спину. Я змастив пальці і почав обережно розм’якшувати її анус. Вона застогнала, подаючись назад. Коли я увійшов, повільно, сантиметр за сантиметром, вона заплющила очі і завмерла.

    — Боляче? — запитав я.

    — Ні… Вже ні. Рухайся.

    Я рухався повільно, даючи їй звикнути. Потім, коли вона почала сама підмахувати, прискорився. Анальна тіснота зводила з розуму. Я почувався пацаном, готовим кінчити в будь-яку секунду, але тримався, згадуючи все ту ж біквадратну формулу. Аліса кінчила без дотиків до клітора — просто від руху в другій дірочці.

    — Боже, — прошепотіла вона, коли я вийшов. — Я ніколи так не кінчала. Ніколи.

    — Значить, я перший?

    — У цьому сенсі — так. Перший, з ким так добре.

    Я сів на край лежанки, вона влаштувалася в мене на колінах, обійняла за шию. Ми сиділи мовчки, дивлячись у вікно на річку.

    — Я не хочу їхати, — сказала вона раптом.

    — Треба. Тебе чекають. Батьки, робота, друзі.

    — А ти? Ти мене будеш чекати?

    — Я буду тут, — відповів я. — Якщо захочеш — приїдеш. Тільки навігатор заряджай заздалегідь.

    Вона засміялася і поцілувала мене в губи. Довго, ніжно, без тваринної пристрасті, але з теплотою, якої не було минулої ночі.

    Увечері приїхала машина МНС. Двоє суворих мужиків із рацією і картами, здивовані тим, що зникла москвичка знайшлася в глухому селі у дивного відлюдника. Аліса одяглася в уже висохлий одяг, зібрала рюкзак і вийшла на ґанок.

    — Дякую, — сказала вона. — За все.

    Я кивнув. Вона обійняла мене, швидко чмокнула в щоку і пішла до машини. Уже біля дверей обернулася:

    — Я приїду. Чесно.

    Я стояв на ґанку і дивився, як УАЗик зникає за поворотом лісової дороги. Село знову поринуло в тишу, тільки собаки брехали десь удалині. Я закурив, дивлячись на захід. Осінь обіцяла бути теплою.

    А в хату я повернувся не відразу. Спочатку сходив у баню — змити запах її тіла, який ще тримався на моїй шкірі. А потім довго сидів на ґанку і дивився на зорі. І думав про те, що самотність — штука хороша, але іноді й їй потрібен перерву.

  • Куколд спостерігає, як його дружину трахають сільські мужики

    Я куколд. У цьому моя суть. Коли ми з Вірою купили цю дачу в глухому селі, я вже уявляв, чим усе обернеться. Моя дружина — розкішна брюнетка з важкими грудьми і широкими стегнами, з тих жінок, що зводять з розуму не юнацькою субтильністю, а зрілою, соковитою бабською статтю. Карі очі з хитринкою, пухкі губи, родимка над верхньою губою — вона виглядає як дорога порнозірка, що випадково заїхала в провінцію. І коли ми вперше вийшли з машини біля покосившегося паркану, я помітив, як заворушилися фіранки в будинку навпроти.

    Село було маленьке — дворів двадцять, не більше. Магазин один на всіх, колодязь, покосивлена церковця на пагорбі. Тиша, пил, запах сіна і гною. Ідеальне місце для того, щоб моя ненажерлива сучка розвернулася у всій красі.

    Ми приїхали в п’ятницю ввечері. Віра одразу переодяглася — легкий сарафан у квіточку, що ледве прикриває дупу, босоніжки на босу ногу, жодного ліфчика, зрозуміло. Її груди колихалися під тонкою тканиною, соски чітко проступали. Я розводив вогонь у мангалі, коли біля хвіртки з’явився перший гість.

    — Сусіди, значить? — мужик років п’ятдесяти, кремезний, з обвітреним червоним обличчям і мозолистими руками, оперся на штакетник. — А я дивлюся — вогонь. Дай, думаю, гляну. Михалыч я. Через дорогу живу.

    — Дуже приємно, — Віра вже плила до хвіртки своєю плавною ходою, від якої її дупа ходила хвилями. — А я Віра. Ми тепер ваші сусіди. Заходьте, Михалыч, у нас якраз шашлик буде.

    Вона відчинила хвіртку, і мужик ступив у двір, явно збентежений її виглядом. Його очі забігали по її тілу, затрималися на грудях, ковзнули нижче. Він кашлянув у кулак.

    — Ну, це… ласкаво просимо. У нас тут тихо. Люди прості.

    — Ось і чудово, — Віра усміхнулася своєю найбільш обеззброюючою усмішкою. — Я люблю простих людей.

    Через півгодини біля нашого паркану вже стояли троє. Михалыч привів із собою Саню — здоровенного хлопця років тридцяти, тракториста, судячи з промасленої кепки, і Пашу — щуплого, але жилавого мужичка з хитрими очима і золотим зубом. Вони м’ялися біля хвіртки, явно не наважуючись зайти, але Віра їх уже помітила.

    — Хлопчики! — вона сплеснула руками. — А чого ви там стоїте? Заходьте, знайомитися будемо!

    Я вовтузився з мангалом, роблячи вигляд, що повністю поглинутий вугіллям. Насправді я спостерігав. Моя дружина вже наливала самогон — Михалыч приніс літрову банку мутної рідини — і роздавала пластикові стаканчики.

    — За знайомство! — проголосила вона і перехилила стопку першою.

    Мужики випили, крякнули, закусили хлібом. Розмова пішла весела — про риболовлю, про врожай, про те, яка нині погода. Віра сиділа на лавці, закинувши ногу на ногу, і її сарафан задерся до середини стегна. Саня, тракторист, дивився на її ноги як заворожений. Паша нервово крутив у пальцях сигарету. Михалыч намагався зберігати солідність, але його очі то й дело сповзали на Вірине декольте.

    — Жарко сьогодні, — сказала Віра і зняла сарафан через голову.

    Під ним виявився купальник — крихітні трикутники, що ледве прикривають соски і голий лобок. Мужики завмерли. Саня поперхнувся самогоном, Паша випустив сигарету, Михалыч крякнув і відвів очі, але тут же знову втупився на мою дружину.

    — Ти це… — почав він хрипко. — Ми люди прості…

    — А я складна? — Віра встала і потягнулася, демонструючи свою фігуру у всій красі. — Я теж проста. Дуже проста. Чоловік не дасть збрехати.

    Вона кивнула в мій бік, і мужики повернулися до мене, наче питаючи дозволу. Я мовчки кивнув і перевернув шампур. Мовляв, усе гаразд, я не проти.

    Віра підійшла до Сані і встала перед ним, майже торкаючись його колін своїми стегнами.

    — Ти сильний, так? Тракторист? — вона поклала долоню на його біцепс і злегка стиснула. — Покажеш мені колись свій трактор?

    Саня густо почервонів. Він явно не знав, куди дівати руки.

    — Покажу… якщо хочеш…

    — Хочу, — вона нахилилася до його вуха і прошепотіла щось, від чого його очі розширилися.

    Потім вона розвернулася до Паші, який сидів ні живий ні мертвий, і сіла йому на коліна. Той завмер, боячись ворухнутися.

    — А ти чого такий напружений? — вона обвила його шию рукою. — Розслабся. Ми ж усі свої.

    І вона поцілувала його — не в щоку, а в губи, довгим, мокрим поцілунком, запустивши язик йому в рот. Паша спочатку опешив, але потім його руки самі лягли на її талію, стиснули, притягнули ближче. Коли Віра відірвалася від нього, його золотий зуб блищав від слини.

    — Ох, ні хріна собі… — тільки й зміг видихнути він.

    Михалыч сидів з кам’яним обличчям. Я бачив, що він бореться із собою — вік, становище, сільські устої. Але коли Віра переключилася на нього, коли вона встала перед ним на коліна прямо в траву і поклала руки йому на стегна, його витримка дала тріщину.

    — Ти чого удумала-то? — прохрипів він, але не відсунувся.

    — А ти не здогадуєшся? — вона розстебнула його штани — старі, вицвілі, з ґудзиками замість блискавки — і дістала його член.

    У Михалыча виявилося солідне господарство — товстий, вузлуватий, з великою фіолетовою головкою, яка вже блищала від виступившого мастила. Пахло мужиком. Віра усміхнулася, обхопила його ствол обома руками і поцілувала головку — ніжно, майже благоговійно.

    — Давно тобі не смоктали, Михалыч?

    — Та вже… років п’ять, як дружину поховав…

    — Тоді тримайся.

    Вона відкрила свій гарний рот і взяла його до половини. Михалыч застогнав, вчепившись пальцями в лавку. Віра працювала старанно — облизувала головку, водила язиком по вуздечці, заковтувала все глибше, допомагаючи собі рукою. Її очі стежили за його обличчям, рот видавав вологі чмокаючі звуки, слина текла по підборіддю.

    — Ах ти ж… Господи… — Михалыч явно не вірив своєму щастю.

    Саня і Паша дивилися на це з відкритими ротами. Віра, не припиняючи смоктати, поманила їх пальцем. Першим отямився Саня. Він невпевнено підійшов і встав поруч. Віра на секунду відірвалася від Михалыча, спритно розстебнула Санині штани і витягла на світло його член — довгий, прямий, з рожевою головкою.

    — Ого, — сказала вона, розглядаючи його. — Таким тільки трактори заводити.

    І вона взяла його в рот. Тепер вона обслуговувала двох — по черзі, то Михалыча, то Саню. Мужики стояли як два стовпи, боячись ворухнутися, поки моя дружина пурхала між ними, наче бджола між квітів.

    Паша підійшов сам. Його член був тонший, але довший, з крутим вигином. Віра взяла його в руку, порівняла з іншими, захихотіла.

    — Різні, — сказала вона. — Це добре. Люблю різноманітність.

    Вона притиснула два члени один до одного — Саню і Пашу — і спробувала взяти їх у рот одночасно. Вийшло не дуже, тільки головки, але видовище було приголомшливе. Моя красуня-дружина, на колінах у траві, з двома хуями в роті, а третій — у руці, поки вона дрочить його, ритмічно стискаючи кулачок.

    Я перевертав шашлик і мастурбував. Мангал приховував мої рухи нижче пояса, але мужикам було не до мене. Їхній світ перевернувся — у їхнє село приїхала міська шльондра, яка сама, добровільно, без грошей і умовлянь, відсмоктувала їм трьом просто неба.

    — Слуш, хазяїн, — подав голос Михалыч, не відриваючись від видовища, — ти як до цього взагалі?

    — Нормально, — сказав я. — Вона в мене така. Любить мужиків. Чим більше, тим краще.

    — І тобі не образливо?

    — Навпаки. Я пишаюся.

    Михалыч похитав головою, але сперечатися не став. Тим більше що Віра вже встала з колін і розвернулася до Сані спиною.

    — Давай, тракторист, покажи, як ти ореш.

    Вона нахилилася вперед, оперлася на лавку, і її апетитна дупа в крихітних плавках опинилася прямо перед Саниним обличчям. Той, уже нічому не дивуючись, стягнув з неї плавки, оголивши гладко виголену пізду, вже мокру і набухлу.

    — Ну й краса, — пробурмотів він, гладячи її сідниці своїми величезними долонями.

    — Не гладити, а трахати, — скомандувала Віра і прогнулася сильніше.

    Саня приставив член до її входу і штовхнув. Раз, другий — і його довгий інструмент ковзнув усередину, викликавши у Віри глибокий горловий стогін.

    — Да-а-а… ось так… глибше…

    Саня почав трахати її з ентузіазмом людини, у якої рік не було жінки. Він тримав її за стегна, насаджував на член і шльопав по дупі — кожен ляпас залишав червону пляму на ніжній шкірі. Віра стогнала на весь голос, її груди розгойдувалися, вона відверто насолоджувалася.

    — Хороший у тебе трактор, Саня, — примовляла вона. — Потужний. Ори мене, ори!

    Тракторист старався щосили. Він довбав її хвилин десять, поки не почав важко дихати, а його рухи стали рваними.

    — Зараз… зараз кінчу… — прохрипів він.

    — У мене, все в мене! — закричала Віра, і Саня з риком вилився в її пізду, зробив ще кілька рухів і обезсилено відсторонився.

    Але моя дружина не збиралася зупинятися. Вона повернулася до Паші, який уже дрочив, дивлячись на неї.

    — Твоя черга.

    — Куди? — запитав він осиплим голосом.

    — У попу, — просто сказала вона. — Я сьогодні ще нікому в зад не давала.

    Паша мало не кінчив від цих слів. Він підійшов до неї ззаду, поки вона залишалася в тій же позі, і почав прилаштовуватися до її анусу. Його вигнутий член ніяк не хотів входити, і Віра, втративши терпіння, сама розсунула сідниці руками.

    — Давай, не дрейф. Я люблю, коли туго.

    Паша плюнув на головку, приставив її до стиснутого кільця і натиснув. Головка провалилася всередину, і Віра ахнула.

    — Бля-а-адь… добре…

    Паша почав трахати її в зад, спочатку повільно, потім все швидше. Його струнке тіло рухалося як поршень, він чіплявся за її стегна і стогнав крізь зуби. Віра підмахувала йому, її попа ритмічно насаджувалася на його член, видаючи соковиті хлюпаючі звуки — туди потрапила сперма Сані, змішавшись зі слиною.

    Михалыч, дивлячись на це, ожив. Він підійшов спереду і без зайвих слів вставив Вірі в рот. Тепер її мали відразу з двох боків — Паша в задницю, Михалыч у горло. Вона мукала, задихалася, але очі її горіли захопленням. Сільські мужики трахали міську блядь, і вони були щасливі.

    Паша кінчив першим — вогнав член по самі яйця у Вірчину попу і залив її спермою, ричачи як звір. Віра забилася в оргазмі, її м’язи судорожно стиснулися навколо його члена, вижимаючи останні краплі. Михалыч ще тримався — він трахав її в рот з методичністю людини, яка нікуди не поспішає.

    — Зараз, дівчинко… зараз… — бурмотів він, і його обличчя налилося кров’ю.

    Він вийняв член з її рота і кінчив їй на обличчя — густа, біла сперма потекла по щоках, по родимці над губою, закапала на груди. Віра підставила обличчя, ловлячи краплі, а потім відкрила рот і зловила останню порцію прямо на язик. Проковтнула, облизнулася.

    — Смачно, — сказала вона.

    Мужики, обезсилені, розсілися по лавках. Віра залишилася стояти на колінах у траві — розтріпана, забризкана спермою, з розсунутими ногами, між яких текло. Вона виглядала абсолютно щасливою.

    — Шашлик готовий, — сказав я.

    Ми їли шашлик, пили самогон і балакали про дрібниці. Віра сиділа поруч зі мною, поклавши голову мені на плече, і її гаряче тіло пахло сексом і чужими мужиками. Мужики вже не соромилися, дивилися на неї з обожнюванням і вдячністю.

    — Ви це… якщо що, ми завжди допоможемо, — сказав Михалыч на прощання. — По господарству там… чи ще по чому.

    — Я знаю, — усміхнулася Віра. — Заходьте завтра. У нас ще м’ясо залишилося.

    — І самогон, — додав Паша, блиснувши золотим зубом.

    Вони пішли в темряву, перемовляючись і сміючись. А ми з Вірою залишилися вдвох біля догораючого мангала.

    — Ну як? — запитала вона.

    — Ти була великолепна. Просто фантастика.

    — Я знаю, — вона усміхнулася і потягнулася до мене за поцілунком. — Але знаєш, чого я хочу прямо зараз?

    — Чого?

    — Щоб ти вилизав мене. Всю. Там зараз така каша — хочу, щоб ти спробував.

    Я уклав її на лавку, розсунув її стрункі ноги і приник обличчям до промежини. Її пізда була гарячою, опухлою, стікаючою сумішшю її соків і Саниної сперми. Я провів язиком від клітора до ануса, збираючи цю солонувату, терпку суміш. Віра застогнала, запустивши пальці в моє волосся.

    — Да… ось так… глибше…

    Я лизав її пізду, вилизував з неї чуже сім’я, ковтав його, насолоджуючись смаком. Потім перейшов до анального отвору — воно було прочинене, розм’якшене Пашиним членом, і з нього сочилася його сперма. Я занурив язик усередину, збираючи все до останньої краплі. Віра стогнала і звивалася піді мною, поки я вилизував її дупу, як кіт миску зі сметаною.

    — Ти збоченець, — прошепотіла вона, важко дихаючи.

    — А ти шльондра, — відповів я, відриваючись на секунду.

    — Ми ідеальна пара.

    Я продовжив, і вона кінчила ще раз — від мого язика в задниці, від моїх пальців на кліторі, від усього цього божевільного, брудного, прекрасного вечора. А потім я піднявся, поцілував її взасос, і ми разом спробували смак усіх трьох сільських мужиків, змішаний у її роті і в моєму.

    — Знаєш, — сказала вона, коли ми лежали в ліжку в нашому новому домі, дивлячись у стелю, — здається, купівля дачі була відмінною ідеєю.

    — Я теж так думаю, — відповів я.

    За вікном стрекотали цвіркуни, пахло сіном і літньою ніччю, а десь за парканом, у домі Михалыча, горіло світло — і я знав, що він зараз лежить без сну і прокручує в голові сьогоднішній вечір. Завтра буде новий день, і я вже передчував, що придумає моя ненажерлива дружина. Може, сходить у баню до сусідів? Може, запросить місцевого дільничного? А може, з’їздить на тракторі з Санею в поле — подивитися, як він оре?

    Все літо попереду.

  • Покірність

    Ти пам’ятаєш, двадцять третього, а на восьме я відмовилася від подарунка, але ти обіцяв мені подаруєш один день зі свого життя, і будеш мені покірний цього дня?

    І шо?

    Та-дам! Цей день сьогодні. Іди мийся. Двері не зачиняй.

    Відчиненими тримати чи що?

    Ні, двері зачини, але не на защіпку.

    Я пішов у ванну. Двері я не замикав і так. І вона до мене могла прийти будь-якої миті: пральну машину завантажити, суху білизну зібрати чи ще чогось. Тому дивно було чути цю вказівку. Наприкінці процесу миття вона зайшла у ванну з одягом. Сама взялася мене витирати й одягати і, як виявилося, у свій одяг.

    Ти, що моєї не знайшла?

    Я тобі про покірність ще раз нагадую. Закрий рота і приймай усе як є! — сказала вона досить твердим голосом.

    На мене були одягнені: мереживні плавки, такого ж фасону наповнений чимось зсередини і зашитий ліфчик, коротке й обтягуюче мене плаття і кухонний фартух, а також панчохи й туфлі на невеликому підборі.

    Іди накрий на стіл у залі. Їжа на кухні. Все готово. Тільки перенеси й розклади на столі. І не заляпай мені плаття, прати змушу, руками. Усе зрозумів? — і ляснувши мене вульгарно по задниці, почала роздягатися для прийому ванни. Я пішов, зосередивши свою увагу на ноги, хоч і невеликі, але підбори все-таки. Не встиг я все переносити на стіл, як вона вийшла з ванної в моїх штанах і в моїй сорочці, але одягнених якось не по-чоловічому й не по-жіночому.

    Ти ще не все? Що так довго? — і знову ляснула по задниці. — Давай допоможу. — зібравши залишки приготовленого, віднесла разом з кухні в кімнату. Я поцокав за нею. Поки я дійшов, вона все розклала по столу. Притягнула мене до себе за талію і стала знімати з мене фартух. Знявши, похотливо схопила мене за задницю, однією рукою притиснувши, другою нагладжуючи. Я спробував звільнитися від її хватки, але отримав стусана з нагадуванням про «день покірності». Потім ми випивали, закушували, курили, вона мене танцювала. Від її рук не було відбою: талія, задниця, коліна й вище, ліфчик і навіть голова — усе було обмацано, нагладжено, полапано, особливо задниця. На ній була особлива увага. Труси як стрінги були сховані між булок.

    Не можу сказати, що минуло багато часу або що я багато випив, хоч вона мені наливала побільше, але досить скоро я вже заплітався язиком, та й ногами в туфельках теж. На останньому танці ноги запліталися, а я практично висів на її плечі, весь час сповзаючи вниз. Плаття повзло відповідно вгору. Її руки тримали мою голу задницю під трусами.

    Ти вже майже плаття зняла, дорогенька. Ходімо в ліжечко, я роздягну тебе. — сказала вона мені й потягла в спальню.

    Скинувши мене на ліжко, роздягла у зворотному порядку одяганню. І уклавши по середині ліжка на живіт, сказала:

    Зараз я зроблю моїй дівчинці масаж. — вона весь вечір називала мене: то «дорогенька», якщо мене не торкалася, то «моя дівчинка», якщо її руки були на моїй задниці.

    З неї вона й почала, сівши збоку від мене, переходячи то на ноги, то на спину. Потім розсунувши мені ноги, розташувалася знизу, між ними, туди ж розташувавши моє «господарство». Кігтики її пальців забігали по: стегнах, по мошонці, головці, між булок і далі по хребту, туди-назад, туди-назад. Було лоскітно, але не так щоб сильно, така приємна лоскітність. Потім щось тепле линулося на спину, напевно олія або якийсь крем. Вона руками помазала спину.

    Тримай так — сказала вона, розсунувши моїми руками мої сідниці. — Так зручніше — і погнала рідину вниз. Цим засобом був намазаний: і анус, і мошонка, і пеніс. Було настільки приємно, що я полетів думками і провалився в часі, а прокинувся від проникнення. Щось гаряче, але не пекуче проникало повільно, з нездоланною силою, мені в анус. І це було більше ніж палець руки.

    Е, е, е! Ти як? — якимось не своїм голосом (не своїм, не в сенсі що заорав звіриним ревом, а якимось чужим що чи, хрипким і втомленим)

    Я, чудово, просто чудово! — була відповідь ззаду.

    Ти, як, ти чим, що це?

    А ти не впізнаєш? Ти серйозно не впізнаєш? Ну помацай. — і зняла мою руку, все ще колишню на сідниці, і моїми пальцями обхопила дещо схоже на гумовий фалоімітатор.

    Ні.

    Ти ж щодня його тримаєш. Ну-ну.

    Що?

    Це ж твій член.

    Як мій член? — я якось злякався. Хто її знає? Може вже реально мій. Вона там стільки терла, м’яла, колола, щипала і т.д., що відділила його від мене і тепер його ховає.

    Ти, чо? Згадай призовну комісію, ну.

    Як таке забути. Одного дня вона надягла білий халат, що залишився в неї з першої роботи. Її перша освіта мед.училище, медсестра, і практика в лікарні. І вона влаштувала мені мед.огляд. Оглянула: голову, шию, груди, спину, ну і звичайно ж причинне місце. Його вона обмацала, заміряла, прослухала стетоскопом, ще заміряла вздовж і поперек, спробувала на смак, знову заміряла вздовж, навколо, поперек, прослухала, знову заміряла, полоскотала, знову і знову міряла й м’яла його в руках, щось постійно записуючи, тоді в її руках я й кінчив, у як нарочно банку для аналізів, що опинилася під рукою. (І щось мені тоді, в її спритних рухах, здалося, що це вона робила не вперше)

    Ти думаєш дарма я твій тоді заміряла? Я замовила в одній фірмі силіконову копію. І це вона. Один в один.

    Що, ти мене моїм же..?

    Так, прикинь як круто. Він двосторонній. Одна сторона в мені, друга вже в тобі. І ми обидва отримаємо задоволення. — сказала вона захопленим голосом.

    Я його спеціально підігріла, щоб був зовсім як справжній. Розслабся, моя тобі порада розсла-а-абся. Ти ж у мене там бував. Я досвідченіша. Ну, розслаб, прийми мою любов. Ну, як хочеш. — і вона продовжила.

    Я намагався втримати, так би мовити копію мого члена, але він був слизький, а в руках не було сил. Сил не було зовсім. Раніше я б легко її з себе скинув, а зараз тільки ледве поворухнув задом, що вона розцінила як пропозицію, витягла мою руку і посилено взялася за мене. Потужившись ще якийсь час, я вняв її пораді й розслабив повністю булки, сподіваючись що вона скоро видихається. Десь через півгодини цьому я став сумніватися, що вона взагалі може видихнутися. Рівне дихання, впевнені, сильні рухи, ні натяку на втому. Штучна мошонка терла натуральну й частину члена, штучний член стимулював простату, незабаром я відчув, що підкочує і і і і кінчив. Ззаду видимо аналогічно, це я зрозумів із судомних рухів тіла.

    Я все, — пробубонів я, виправдовуючись за зіпсовану постіль.

    Моя ти розумниця, зараз зніму. — і взялася знімати непомітно для мене надягнутий презерватив. Акуратно знявши, вивернула його на вказівний палець, засунувши його мені в анус.

    Ой, здається не встигла. — сказала вона, витерши презерватив об мої сідниці, — зовсім як після сексу з тобою.

    Я лежав усе в тій же позі, як вона мене поклала. Здавалося що в м’язах параліч, але не такий нечутливий, коли ні чого не відчуваєш. Усе відчувалося: тепло її тіла, дотики її пальців, слизькість сперми, яку вона стирала вологою серветкою. У неї все було передбачено, судячи з усього. Видимо вона це давно й ретельно готувала.

    А не боїшся, що мені сподобається? А? Стану геєм і піду від тебе до іншого мужика? — хотів її взяти на понт.

    Чо, йти то? Якщо твоїй попі сподобалося, іграшка моя, і мені дуже сподобалося. Давай день я тебе, день ти мене. Як тобі?

    З тобою тепер у душі краще не нахилятися.

    Як ти взагалі з мужиками в баню ходив, така солодка попочка. Ум! Ум! Ум! — цілувала мої сідниці. — Ти ж знаєш, я в лікарні працювала, клізми ставила. Немає різниці мужику, жінці. Дірки однакові. І клізма одна. Немає чоловічих чи жіночих. Одного разу нас на зону возили. Там дізналися, що зеки хочуть кипиш улаштувати або бунт. Адміністрація для запобігання щось у воду додала, ну й почалася епідемія діареї. Через тиждень про бунт усі забули, ну й давай зупиняти цей процес. Як зазвичай щось перемудрили, зеки пожadнічали й почалося sexpornotales.me зворотне, закрепи. Два тижні, зеки розпухають. Один порвався, ну кишечник. Всій зоні терміново прописали клізми якимось розчином. Привернули нас для масовості. Авторитети жопи розсували, тільки вставляй швидше. Що там і як по «поняттях» не знаю, але раком постояли всі. Двоє ще в чергах порвалися… Знав би ти як Зінаїда Львівна свого Лева Миколайовича реально зґвалтувала.

    У вас там що? Клуб?

    Прикинь, ага. З одним інтересом. Як відїмати свого чоловіка. Лариска перша, наступного дня з фінгaлом прийшла. Вона його вирішила сплячого так би мовити — сюрприз. У підсумку він її і своїм і штучним одночасно. Причому своїм туди куди вона його штучним. Зінаїда ризикувати не стала. Підмішала снодійного, руки й ноги до ніжок ліжка прив’язала, рот заклеїла, дочекалася поки прокинеться, ух вона його за все що було в їхньому житті покарала. Уколом приспала, розв’язала і звалила в готель. Тиждень по телефону прощення вимолювала. А я тебе давно готувала, ну й себе. Тобі підмішувала жіночі гормони, собі чоловічі. Ходжу на фітнес, прес качаю. Ну а сьогодні я антихолінергетик тобі підсипала. Слабкість м’язів, не здатність чинити опір, усе що мені сьогодні потрібно. Завтра мине не бійся. Відкрий рот, лизни пальчик. — і засунула свій пальчик між моїх губ. — Відчуваєш? А, це смак мінету. — видимо палець був у моїй спермі — Тепер ти в сексі спробував усе. І анал і орал ну на смак і зауваж усе це твоє. А тепер спати.

    Поклала руку мені на голову і я як по команді заснув.

  • Корпоратив дружини та її п’яна начальниця

    Дружина моя, Світа, вже місяць готувалася до цього корпоративу. Фірма в них невелика, чоловік п’ятнадцять, але відзначати вирішили з розмахом — і шашлики, і кальян, і наша тераса на задньому дворі. Начальниця Світина, Маргарита Андріївна, — жінка-скеля, сорок п’ять років, розведенка, всіх в офісі в кулаці тримає. Я її до цього бачив два рази: суха, владна, з холодними блакитними очима і пухкими губами. Дружина з неї додому приходила вижата як лимон. Я її, чесно кажучи, тихо ненавидів за те, як вона мою Світу ганяє.

    Гуляли вони годин до одинадцятої. Я свідомо не брав участі — зіслався на терміновий квартальний звіт, сидів у своєму кабінеті на другому поверсі, поглядав у вікно, як вони там шашлики палять і вино з пластикових стаканчиків хлещуть. Годин до дванадцятої гості потягнулися до таксі. Я спустився допомогти Світі з посудом. Дружина виглядала втомленою, але задоволеною.

    — Слухай, Льошо, — шепнула вона мені на вухо, злегка похитуючись, — Маргарита Андріївна зовсім ніяка. Я їй сказала залишитися в нас. Не виганяти ж її в такому стані. Постели їй у гостьовій на першому поверсі, будь ласка.

    Я глянув у вітальню. На дивані, відкинувши голову, напівлежала та сама Маргарита Андріївна. Владна стерво, яка виносила мозок моїй дружині, зараз виглядала як ганчірка. Блузка шовкова наполовину вибилася зі спідниці, одна туфля валялася під столиком, друга ще бовталася на пальцях ноги. Волосся, зазвичай зібране в строгий пучок, розпустилося і злиплося пасмами на лобі. Я навіть не одразу її впізнав — настільки по-іншому вона виглядала без своєї броні.

    — Звичайно, без проблем, — відповів я, відчуваючи, як усередині щось йокнуло.

    У гостьовій стояло широке ліжко з новою білизною. Я відкинув ковдру, розрівняв подушку. Повернувся у вітальню, підійшов до неї.

    — Маргарито Андріївно, ходімо, я вас проведу.

    — М-м-м, — промимрила вона, не розплющуючи очей. Навіть п’яна, вона не втрачала цього відтінку переваги, ніби робила послугу тим, що взагалі реагує. Довелося брати за плечі й піднімати силою. Важка виявилася, зараза. І пахло від неї — коньяк, дорогий, терпкий, і її парфуми, щось пряне, східне. Цей коктейль запахів укупі з її розслабленим, безвольним тілом почав мене заводити.

    Я довів її до спальні, посадив на ліжко. Світа заглянула в двері.

    — Ой, розумниця, вже уклал майже. Допоможи їй роздягнутися, спекотно ж, а я поки в душ швиденько і спати, сил немає.

    — Давай, я сам, — випалив я, намагаючись, щоб голос звучав рівно. Дружина кивнула і зникла в напрямку нашої спальні на другому поверсі.

    Ми залишилися вдвох. Я присів перед нею навпочіпки. Серце вже гнало кров із прискоренням. Я обережно зняв з неї єдину туфлю. Пальці на ногах у неї були акуратні, з яскраво-алим педикюром — несподівано зухвало для такої мишки в офісі.

    — Давайте блузку розстебнемо, вам легше буде.

    Вона щось промимрила, голова мотнулася вперед. Я почав розстібати дрібні ґудзики. Один, другий, третій… Під шовком показалося чорне мереживо бюстгальтера. Чашечки були повними, важкими. Її груди здіймалися й опускалися в ритм глибокому п’яному диханню. Пальці в мене тремтіли. Я стягнув блузку з її плечей, залишивши її в одному ліфчику і спідниці.

    Відніс блузку на крісло, обернувся і завмер. Вона вже не сиділа, а завалилася на бік, підігнувши ноги. Спідниця задралася, відкриваючи верхню частину чорних панчох і краєчок стегна. Мереживо бюстгальтера злегка просвічувало, і я розгледів темний ореол соска. Мій член миттєво став колом, упершись у джинси.

    Згадалося раптом, як півроку тому Світа ридала на кухні через те, що ця сука відкинула її проєкт і ще при всьому відділі висміяла. Світа хотіла звільнятися. Я тоді уявляв, як стираю з обличчя Маргарити цей зарозумілий вираз. По-всякому уявляв.

    Зверху донісся шум води — Світа була в душі. А ця стерво лежала переді мною абсолютно безпорадна. Я підійшов до ліжка. Очі її були заплющені, дихання рівне, глибоке. Шкіра на плечах матова, гладка, доглянута. Я простягнув руку і доторкнувся до її стегна трохи вище краю панчохи. Вона не ворухнулася. Я провів долонею вище, під спідницю. Пальці наткнулися на пружне мереживо трусиків. Я надавив, відчуваючи крізь тканину жар і вологість її лобка. Кров застукала у скронях.

    — Маргарито Андріївно, — прошепотів я, — ви як?

    Нуль реакції. Я змістив трусики вбік і провів пальцями по її статевих губах. Вони були гарячими, сухими, але податливими. Я трохи розсунув їх, намацав клітор. Вона злегка сіпнулася уві сні, але не прокинулася. Член уже не просто стояв, він нив від напруги. Я розстебнув ширінку і вивільнив його. Штовхаючись від самих лише думок, я почав повільно водити головкою по її стегну, змащуючи виступившим мастилом.

    Вода нагорі стихла. Я відскочив від ліжка, застебнувся, поправив покривало, прикривши її ноги. Вийшов у коридор.

    — Все нормально, уклав, — крикнув я нагору.

    — Дякую, любий, — донісся сонний голос Світи, — я зараз відключаюся вже.

    Через п’ятнадцять хвилин, переконавшись, що дружина міцно спить, я навшпиньки спустився вниз. У гостьовій горів нічник. Маргарита лежала в тій самій позі, тільки перевернулася на спину. Спідниця зовсім задралася, обидві ноги в панчохах були на видноті. Бюстгальтер з’їхав, оголивши одну грудь з великим темно-рожевим соском.

    Я причинив за собою двері. Клацнув замком. Серце калатало як божевільне. Я підійшов до ліжка і безцеремонно смикнув з неї спідницю. Вона навіть не ворухнулася. Я стягнув з неї трусики — чорні, мереживні, мокрі на дотик у промежині. То чи спітніла, то чи їй, суці, снилося щось таке. Я підніс їх до обличчя, вдихнув запах. Терпкий, пряний, як і парфуми. Запах влади, яку я зараз відтрахаю.

    Я заліз на ліжко зверху і розвів її ноги в сторони. Вона щось промимрила, спробувала стиснути коліна, але сил не було. Язик не слухався. Я направив член у її статеві губи і, не церемонячись, штовхнув усередину. Вона виявилася вже мокрою, хоч і тугою. Вузька, зараза. Я ввійшов на половину і завмер, насолоджуючись відчуттям, як стінки її, здавалося б, холодної піхви обхоплюють і пульсують на члені.

    — Що? Не подобається? — прошепотів я, дивлячись у її безвольне обличчя. — Дружину мою дрючити подобається, а самій підставлятися ні?

    Я почав повільно трахати її, сантиметр за сантиметром занурюючись глибше. У голові проносилися картини: ось вона оре на Світу на планерці, ось змушує переробляти звіт у десятий раз, ось звільняє когось перед новим роком. І ось вона зараз тут, піді мною, з задраними ногами, і яйця з вологим ляскотом б’ються об її задницю. Я наростив темп, вганяючи член до упору. Вона задихала частіше, з горла вирвався якийсь стогін.

    Оргазм підкотив швидко, занадто швидко. Я вискочити не встиг, та й не хотів. З якимось тваринним задоволенням я кінчив їй прямо в піхву, відчуваючи, як сперма гарячими поштовхами заливає її нутро. Я виліз з неї, перевів дихання. З її прочиненої щілинки тут же почала витікати біляста рідина на простирадло.

    Я подумав про те, як вона прокинеться вранці з моєю спермою між ніг і нічого не зрозуміє. Вирішить, може, що приснилося, або з п’яну з кимось зі своїх колег переспала. Світа розповідала, що в неї в офісі ні мужика, ні коханця. Сухоцвітка. Ось я її і полив.

    Але член знову кам’янів. Мені було мало.

    Я перевернув її на живіт. Вона безвольно підкорилася, уткнувшись обличчям у подушку. Вид її міцних сідниць з родимкою на лівій знову завів мене. Я розсунув її сідниці і подивився на анус — маленький, акуратний. Згадалося, як Світа одного разу розповідала, що Маргарита на корпоративі обмовилася, мовляв, «я тільки традиційно, решта — збочення». Сучка зарозуміла. Я змочив палець у спермі, яка все ще sexpornotales.me витікала з неї, і приставив до дірочки. Вона сіпнулася, видала мугикаючий звук, але свідомість не повернулася. Я надавив. Палець увійшов туго, тугіше ніж у піхву. Анус стиснувся, чинячи опір. Я розробляв його хвилини дві, поступово додаючи сперми і слини, поки він не став трохи податливішим.

    Приставивши головку, я почав давити. Йшло з чудовим скрипом, але я був злий і збуджений. Я уявив собі її обличчя вранці, коли вона зрозуміє, що відтрахана в обидві дірки. Буде сидіти в офісі на нараді, йорзати на стільці, відчуваючи біль у задниці, і дивитися на мою дружину своїми крижаними очима, а сам не зможе зрозуміти, було це чи не було. Це був вищий кайф. Її анус нарешті здався, і головка з чавкаючим звуком проскочила всередину. Я почав довбати її в попу короткими, злими поштовхами. Довго не протягнув — кінчив і туди, повільно виливаючи залишки сперми в її пряму кишку.

    Я витер член об простирадло, відійшов від ліжка. Серце поступово заспокоювалося. Я дивився на неї, розпластану на спині, з розведеними ногами, брудну, зі слідами сперми на стегнах, і відчував дивне спустошення, змішане з тріумфом.

    Її пряні трусики залишилися в мене в кишені. Я поклав їх у пакет і сховав у своїй шафі в кабінеті. На пам’ять. Або для майбутніх фантазій.

    Уранці я прокинувся рано, приготував сніданок. Годин о дев’ятій вона вийшла з гостьової. Блузка пом’ята, спідниця одягнена абияк. Обличчя землисто-сіре. Вона мружилася від світла, явно мучачись від похмілля. Я налив їй кави.

    — Дякую, Олексію, — видушила вона, сідаючи за стіл. Рухи були скуті, і я помітив, як вона обережно присіла, трохи поморщившись. — Як голова тріщить, капець. І все болить чомусь.

    Я поставив перед нею тарілку з омлетом.

    — Нічого, буває. Світа ще спить, — усміхнувся я.

    Вона підняла на мене погляд, і вперше я не побачив у ньому ні льоду, ні сталі. Тільки розгубленість і тупе похмілля. Ідеальна маска дала тріщину.

    Потім вона зазбиралася, викликала таксі. Світа прокинулася, збігла попрощатися. Маргарита вже надягла свою броню назад — суха, ділова, ніби нічого й не було.

    — Побачимося в понеділок, Світлано, — сказала вона крижаним тоном.

    Я стояв біля вікна і дивився, як вона сідає в машину, трохи скуто, не так плавно, як зазвичай. Оборачиваясь, вона випадково зустрілася зі мною поглядом крізь скло. Я не відвів очей. І вперше за весь ранок я усміхнувся не гостинною усмішкою господаря дому, а зовсім іншою — усмішкою господаря становища. Вона швидко відвернулася.

    Таксі поїхало. Я подумки вже роздягав її знову, згадуючи свої трофеї в шухляді столу. Цей корпоратив ми запам’ятаємо надовго, Маргарито Андріївно, дуже надовго.

  • Під час робочого відрядження

    Відрядження я завжди недолюблював. Не через роботу як таку, а через готельну тугу, казенні сніданки та вечори, вбиті перед телевізором із десятьма каналами. Але коли головний офіс спускає рознарядку — їхати треба. Цього разу доля закинула мене в місто-супутник, такий собі промисловий мурашник за три години лету від обласного центру. Завдання — аудит місцевої філії, яка, судячи зі звітності, останні півроку відверто «малювала» показники.

    Згадую це зараз, через п’ять років, і усміхаюся. А тоді було не до сміху.

    У моєму розпорядженні був тиждень. Тиждень у промзоні, у готелі з видом на ТЕЦ, у компанії людей, які мене, столичного ревізора, відверто ненавиділи. Напруга висіла в повітрі з першої хвилини. Директор філії, сивий мужик з обличчям утомленого шукача, поселив мене в переговорній-акваріумі і приставив «помічника». Вочевидь, щоб я не копав надто глибоко.

    Помічником виявилася вона — Ольга Володимирівна, начальник їхнього планово-економічного відділу.

    У моїй уяві малювалася замучена життям тітка в сірій кофті, з пучком на голові й вічно підібраними губами. Я помилився за всіма фронтами. У мій акваріум увійшла жінка, яка аж ніяк не в’язалася з похмурим пейзажем за вікном. Висока, з поставою балерини, у строгій спідниці й блузці, застебнутій під саме горло. Окуляри в тонкій оправі, темне волосся прибране в низький, важкий вузол. На вигляд — трохи за сорок, але доглянута, холена, з тим самим типом краси, який називають «породистою». Очі розумні, чіпкі, дивиться як на ворога народу. У руках — стос папок.

    — Вітаю. Це первинна документація за перше півріччя. Якщо будуть питання — я в сусідньому кабінеті. Сподіваюся, ви впораєтеся без моєї постійної присутності.

    Голос сухий. Сказала — і вийшла, залишивши по собі шлейф незнайомих, дорогих парфумів. Не жінка, а снігова королева з промзони.

    Перші три дні минули в холодній війні. Я запитував документи — вона їх приносила. Я знаходив нестиковки — вона давала сухі, але вичерпні пояснення. Жодної зайвої емоції, жодної усмішки. Обідала вона окремо, в їдальні для керівництва. Я ж давився гумовою котлетою в загальній залі. Ольга Володимирівна була ідеальним цербером, що оберігає спокій своєї філії.

    Прорив стався в середу ввечері. Я засидівся допізна, розбираючи якусь хитру схему з подвійною бухгалтерією. Годинник показував майже десяту. У будівлі було темно й тихо. Я вийшов у коридор, щоб дійти до автомата з кавою, і побачив світло в її кабінеті. Ольга сиділа без піджака, знявши окуляри, і терла перенісся. Перед нею стояв відкритий ноутбук і недоторканий стаканчик з охололою кавою. Виглядала вона в цей момент не як цербер, а як смертельно втомлена жінка, на чиїх плечах висить занадто багато.

    — Не спиться, Ольго Володимирівно? — запитав я, обіпершись на дверний одвірок.

    Вона здригнулася, і на секунду в її очах майнула розгубленість, але майже одразу змінилася звичною сталлю.

    — Роботи багато. Як і у вас, я бачу.

    — Може, по каву? Апарат варить на подив пристойну.

    Вона помедлила. Оцінювально на мене подивилася, ніби розв’язувала якусь задачу. І несподівано кивнула.

    Ми просиділи в її кабінеті до півночі. Спершу говорили про роботу. Про те, що філія не від хорошого життя малює цифри — план спускають нереальний, а фінансування нуль. Про те, що в кожного тут сім’я, іпотека, і всім байдуже на столичних ревізорів. Потім розмова сама собою перетекла в особисте русло. Я розповів, що втомився від вічних роз’їздів і парубоцького побуту. Вона — що п’ять років як у розлученні, дочка поїхала вчитися до столиці, і весь її світ тепер — ось цей кабінет і ці звіти. З кожним ковтком розчинної кави снігова королева танула. У неї виявився низький, грудний сміх і звичка поправляти волосся, коли вона соромиться.

    Наступного дня, в четвер, усе змінилося. Вона, як і раніше, тримала дистанцію при колегах, але наодинці стала дозволяти собі легкі усмішки. А коли я запитав, де в цьому місті можна нормально повечеряти, а не труїтися готельною їжею, вона несподівано запропонувала:

    — Давайте я покажу вам одне місце. Не в готелі ж вам сидіти. Заїду за вами о сьомій.

    Так я опинився в її машині. Поза роботою Ольга була зовсім іншою. Джинси, легкий джемпер, волосся розпущене хвилею по плечах. Жодного строгого пучка. Вона відвезла мене не в ресторан, а в якийсь домашній кавказький льох на околиці, де шашлик смажили просто у дворі, а вино приносили в глиняному глечику. Було смачно, тепло й напрочуд затишно.

    Після другої пляшки домашнього червоного вона розчервонілася, стала ще більш живою й відкритою. Ми балакали про дрібниці, про подорожі, про дурні накази начальства.

    — А знаєте, я ж думала, ви такий самий черствий сухар, як і всі, хто до нас приїздить, — сказала вона, дивлячись на мене поверх келиха. В її очах танцювали іскринки від вогню мангала.

    — А ви — цербер у спідниці, — парирував я. — Красивий, але цербер.

    Вона усміхнулася і тихо сказала:

    — Ну, спідниця залишилася на роботі. А церберу просто іноді хочеться перестати кусатися.

    Назад до готелю ми їхали мовчки. Напруга в салоні була щільною, майже відчутною. Коли вона припаркувалася біля входу, я, вже попрощавшись і взявшись за ручку дверей, раптом повернувся і запитав:

    — Може, зайдете? У мене з собою хороший віскі, не те що тутешнє пійло. Посидимо, поговоримо ще. Не хочеться так закінчувати вечір.

    Вона довго дивилася на мене. У напівмороку салону блищали її очі.

    — Тільки поговоримо? — запитала вона тихо, але без кокетства. Скоріше з утомленою прямотою досвідченої жінки, яка не хоче грати в ігри.

    — Не знаю, — чесно відповів я.

    — Лаконічна відповідь, — хмикнула вона і заглушила двигун. — Умовили. Тільки віскі.

    Моє «парубоцьке лігво» в готелі було стандартним і безликим. Але коли Ольга увійшла, скинула туфлі і, залишившись босоніж, пройшла до вікна, кімната одразу преобразилася. Вона стояла до мене спиною, дивлячись на вогні ТЕЦ, струнка, з ідеальною поставою. Я налив по ковтку віскі, підійшов ззаду і простягнув їй склянку. Вона взяла його, не обертаючись, і я почув, як вона втягує повітря. Мій натяк був непристойним, але спрацював безвідмовно. Вона одним ковтком осушила половину, поставила склянку на підвіконня і повернулася.

    Те, що сталося далі, не було схоже на «розігрів» чи прелюдію. Це було подібно до вибуху греблі. Ольга сама прилинула до моїх губ. Цілувалася вона жадібно, глибоко, з якоюсь відчайдушною голодною пристрастю, яка накопичувалася в ній усі ці роки в цифрах і звітах. Мої руки ковзнули по її джемперу, намацуючи застібку ліфчика. Вона перервала поцілунок, сама стягнула джемпер через голову і розстебнула бюстгальтер, кинувши його на підлогу рішучим жестом.

    Груди в неї були чудові — повні, але пружні, з великими ареолами і темними, миттєво затверділими сосками.

    — Боже, як давно в мене не було чоловіка… — видихнула вона скоріше собі, ніж мені, і, схопивши мою руку, притиснула до своїх грудей. — Не дивись так, просто відчувай.

    Я підхопив її на руки і поніс на ліжко. Повалив на покривало, став цілувати груди, живіт, спускаючись усе нижче. Коли я дістався до мережива її білизни, вона вигнулася і сама скинула трусики. Внизу вона виявилася несподівано ніжною, майже дівочою. Акуратна смужка волосся, вологі, припухлі статеві губки, які самі розкривалися мені назустріч. Я лише торкнувся її язиком, як вона здригнулася всім тілом, стиснула мою голову стегнами і видала довгий, гортанний стогін, уткнувшись обличчям у подушку.

    Але це був тільки початок. Вона не дозволила мені довго «господарювати» внизу. Різко відштовхнувши мене, вона перевернула мене на спину і сіла зверху. У її рухах не було й тіні скромності. Вона взяла мій член рукою, стиснула сильно, оцінюючи, і одним глибоким, слизьким рухом насадилася до самого кореня. Її піхва була гарячою і неймовірно тугою, незважаючи на рясну мастило.

    — Да-а-а… — простогнала вона, закинувши голову. — Ось так… Глибше…

    Вона скакала на мені, як амазонка, з кожним рухом видаючи хрипкі, утробні звуки. Її вузол волосся остаточно розпався, і воно важкою хвилею хльостало її по плечах і спині. Я стискав її стегна, груди, вдавлювався пальцями в пружні сідниці. Це був не просто секс, це була битва. Вона брала своє, втрачене, наздоганяла за всі самотні роки.

    — Ти навіть не уявляєш, як мені це потрібно… — шепотіла вона, збиваючи дихання. — Увесь цей тиждень… думала про це… коли дивилася на тебе…

    Її оргазм накрив її несподівано і потужно. Вона завмерла, вигнувшись дугою і судомно стиснувши мої плечі. Її внутрішні м’язи стали ритмічно і сильно скорочуватися навколо мого члена, вижимаючи з мене все. Я не витримав і кінчив слідом, гучно застогнавши і вилившись глибоко в неї.

    Вона впала на мене, гаряча, мокра, важко дихаючи. Її серце калатало десь біля мого горла. Хвилину ми лежали мовчки. Потім вона поворухнулася, не злазячи з мене, і тихо, хрипко розсміялася:

    — Здається, аудит пройшов успішно…

    — Ольго Володимирівно, ви мене скомпрометували, — підіграв я, все ще намагаючись віддихатися.

    — Для тебе я вже як п’ять хвилин просто Оля. І, судячи з усього, компрометація продовжиться.

    І вона продовжилася. Уночі, в душі, куди ми ледве допленталися, вона знову стала на коліна на слизькому кахлі і взяла член у рот. Смоктати вона не вміла — видно було, що досвіду мало, але старалася люто, заковтуючи глибоко, допомагаючи собі рукою, слиною, дивлячись на мене знизу вгору затуманеним поглядом.

    — Я хочу запам’ятати твій смак… — прошепотіла вона, на секунду відірвавшись.

    Потім я знову взяв її, вже ззаду, поки вона стояла, упершись руками в стіну душової кабіни. Струмені води змішувалися з нашими стогонами. Її мокра задниця з виступаючими сідницями sexpornotales.me була ідеальною мішенню, і я входив у неї різко, сильно, так, що вона скрикувала при кожному поштовху, але тут же подавалася назустріч, просячи ще.

    — Сильніше! Не шкодуй мене! — це було не прохання, а наказ.

    Уранці в п’ятницю я прокинувся від того, що її не було поруч. У перший момент навіть майнула думка, що все це наснилося. Але в повітрі стояв запах її парфумів, а на спинці стільця акуратно висів її джемпер. Сама вона знайшлася біля вікна. Стояла в одних трусиках і застібала блузку, дивлячись на ранковий смог над ТЕЦ.

    — Доброго ранку, — прохрипів я.

    Вона обернулася, і я побачив на її обличчі дивну суміш задоволення і тривоги.

    — Доброго. Я зараз викличу таксі і поїду переодягатися додому. Нам сьогодні ще твій звіт писати.

    У голосі знову зазвучали металеві нотки, але тепер вони мене не обманювали. Я знав, що за ними ховається.

    Увесь решту дня ми провели як завжди — у кабінетах, над паперами. Вона знову була строгою і діловитою, але я ловив на собі її короткі, майже невидимі погляди, від яких у паху теплішало. Ми домовилися, що заключний акт я складу в суботу, з її допомогою. Працювати у вихідний нікому не хотілося, тому вона запропонувала позайматися в неї вдома. У більш спокійній обстановці.

    Так я опинився в її «фортеці» — затишній, але абсолютно стерильній квартирі, де все говорило про самотній побут жінки-кар’єристки. Ідеальний порядок, жодної зайвої речі.

    «Робота над звітом» тривала рівно п’ятнадцять хвилин. Ми обидва розуміли, навіщо я тут насправді. Ольга підійшла до мене, мовчки взяла за руку і повела в спальню.

    Тут, у своєму ліжку, серед своєї білизни, що пахла лавандою, вона була іншою. Не амазонкою, а ніжною, чуттєвою і дуже податливою. Ми займалися коханням повільно, розтягуючи задоволення. Я годинами вивчав її тіло, кожен сантиметр її гладкої шкіри. Пещav язиком акуратну смужку волосся на лобку, від чого вона тихо постоювала і скуйовджувала моє волосся.

    У пориві відвертості вона сама попросила спробувати те, чого не робила ніколи з колишнім чоловіком. Я ввійшов у неї ззаду і, впіймавши її хрипке «Так…», ніжно, змочивши палець її ж мастилом, став розробляти її анус. Вона спочатку напружилася, завмерла, але потім, упіймавши ритм, стала подаватися назад, насаджуючись на палець.

    — Хочу, щоб ти був у мені всюди… — прошепотіла вона, і це був найкращий дозвіл.

    Анальний секс з нею був вершиною довіри. Я входив повільно, міліметр за міліметром, даючи їй звикнути. Вона стогнала крізь зціплені зуби, дряпала простирадло, але терпіла, поки нарешті мій член не занурився повністю. Ми рухалися в унісон, і це було найінтимніше, найглибше, що можна уявити. Її фінальний крик був сповнений не болю, а чистейшого, визвольного екстазу.

    У неділю я виїжджав. Ольга відвезла мене на вокзал. Усю дорогу мовчала. Перед тим як я вийшов з машини, вона міцно, до болю стиснула мою руку.

    — Дякую тобі, — сказала вона, дивлячись кудись крізь лобове скло. — За цей тиждень. Я вже й забула, що можу бути бажаною жінкою.

    Я вийшов, узяв сумку і, вже підходячи до дверей вокзалу, обернувся. Вона все ще сиділа в машині і дивилася на мене. Не махала, не усміхалася. Просто дивилася.

    Звіт я написав «нейтральний». Серйозних порушень не знайшов, указав на рекомендації щодо покращення. Мені здається, всі залишилися задоволені.

    Більше ми ніколи не бачилися. Через пару місяців я дізнався, що вона звільнилася з філії і переїхала ближче до дочки. Іноді я думаю про це промислове місто, про ТЕЦ за вікном, про її строгий пучок і про те, як він розсипався по подушці. І сподіваюся, що Ольга Володимирівна, де б вона не була, продовжує іноді дозволяти собі бути просто Олею.

  • Всі жінки гідні

    Мені тридцять дев’ять. Коли мене скоротили, я не став нити — взяв «Комфорт+» і сів за кермо. Все життя я працював з людьми: вчився бути уважним, попереджувальним, люб’язним. Для мене це не робота, а стиль. Я завжди подаю жінці руку, відчиняю двері, допомагаю з багажем. І в мене є залізне правило: кожна жінка красива. Не буває «некрасивих» — бувають ті, кому не вистачило чоловічого погляду. Мої колеги по старій роботі вічно ділили дам на «фотомоделей» і «так собі». А я вважаю: якщо ти чоловік, ти зобов’язаний у будь-якій знайти родзинку. І, що вже гріха таїти, я щиро переконаний, що всі жінки гідні сексу. Справжнього, жадібного, вдячного сексу.

    Та пасія, про яку піде мова, сіла до мене в таксі у звичайний вівторок. Я віз її з центру Москви в Люберці. Вона була великою — під сто двадцять п’ять, років п’ятдесяти з хвостиком, з потужними стегнами і важкими, великими грудьми, які вгадувалися навіть під вільним платтям. Вона виглядала на свій вік, але це не робило її менш привабливою. Коротка стрижка «під хлопчика», окуляри в тонкій оправі, від яких очі здавалися величезними, густі нафарбовані вії і, головне, манікюр — ідеальний, із хитромудрим дизайном. Я помітив його, коли подавав їй руку, допомагаючи вийти з машини. Вона здивувалася: «Російський водій, та ще й джентльмен?» Я знизав плечима: «А чому ні?»

    — Як вас звати? — запитала вона, всідаючись у крісло.

    — Михайло, — відповів я. — А вас?

    — Наталя Леонідівна. Ви, Михайле, виглядаєте не як таксист, а як дипломат. Що ви тут робите?

    Я коротко розповів про скорочення. Вона слухала, кивала, а потім сказала:

    — Знаєте, я хотіла б їздити тільки з вами. Дайте номер.

    Я дав. Ми розсталися, і я благополучно забув про неї — за день у мене буває по двадцять замовлень. Але через тиждень, раннім ранком, роздався дзвінок:

    — Михайле, це Наталя Леонідівна. Мені потрібно в Можайськ, до восьмої. Ви не проти?

    Ми жили з нею в одному районі, тож я погодився. Наступного дня я чекав біля під’їзду, відчинив їй задні двері, але вона махнула рукою:

    — Не треба, я спереду сяду. Ззаду заколисує.

    Вона вийшла з під’їзду, як айсберг — потужна, ставна, з ідеально випрямленою спиною. Цього разу вона була в строгому костюмі, і створювала враження чопорної начальниці. Ми рушили. Дорога далека, і вона одразу взялася розпитувати: чи давно я в Москві, чи одружений, чи один живу. Почувши, що один, вона раптом запитала напряму:

    — Ти педик, чи що? Зазвичай мужики в таксі виглядають, як після нічної зміни, а ти — при краватці, виголений, від тебе гарним одеколоном пахне.

    Я розсміявся:

    — Ні, Наталю Леонідівно, я тільки за дам. І не ділю їх на «так» і «ні».

    — Цікаво, — вона примружилася. — А які дами тобі подобаються більше?

    Я зрозумів, що розмова йде в інтим, але вона сиділа прямо, як учителька, і я відповів чесно:

    — Всі. Якщо чоловік справжній, він у кожній знайде достоїнства.

    Вона хмикнула:

    — Ну, і які достоїнства ти знайшов у мені?

    Я перелічив: очі — величезні й глибокі, губи — повні й чуттєві, розум — гострий, і зовнішня чопорність, яка тільки підкреслює вогонь усередині. Вона перебила мене:

    — Це все, Мішо, було років двадцять п’ять тому і мінус кілограмів шістдесят.

    Я похитав головою:

    — Не згоден. Є купа мужиків, які обожнюють ставних, великих жінок. І я один із них.

    Вона замовкла, але я бачив у дзеркалі, як вона розглядає мене. Через півгодини ми в’їхали в Можайськ, і вона показала на охайну ділянку з будинком і лазнею. Я допоміг вивантажити речі. Було близько полудня, і вона сказала:

    — Перекусимо. Від їжі не відмовляєшся?

    — Ніколи.

    Ми зайшли в будинок. Там виявилася кухня-їдальня і спальня. Вона швидко накрила стіл: бутерброди, сир з медом, м’ясна нарізка, червоне вино. Коли вона налила мені келих, я зрозумів — це не просто обід.

    — Наталю Леонідівно, — почав було я, але вона підняла палець:

    — Без «Леонідівни». Я для тебе Наталя. І взагалі, — вона усміхнулася, — робота твоя сьогодні закінчена. Давай вип’ємо, а потім я покажу тобі лазню.

    Я випив. Вона пішла в спальню і повернулася в бежевому махровому халаті до п’ят, з іншим таким самим халатом у руках. Простягнула його мені:

    — Роздягайся і надягай. Лазня чекає.

    Я переодягнувся в єдиній кімнаті, залишившись у трусах, накинув халат. Вона чекала на ґанку, в руках — пара березових віників. Мовчки повела мене до лазні. У передбаннику стояв маленький диванчик, стіл, вішалка. Пахло теплим деревом. Вона перевірила піч, потім зняла халат спиною до мене і ступила в парну. Я офігів — я думав, вона в купальнику, а вона була повністю гола. Її форми були величезними, але не рихлими — щільна, важка задниця, широкі стегна. Я секунд десять стояв як укопаний, потім скинув халат і труси, взяв віники і ввійшов.

    Вона лежала на полиці на животі. Побачивши мене, вона розсміялася низьким грудним сміхом:

    — Схоже, віники скасовуються. — Вона кивнула на мочалку. — Візьми і просто помий мене. А то я боюся, ти дивлячись на мене перестараєшся.

    Я намилив мочалку і почав водити по її спині, по боках, по ногах. Вона лежала нерухомо, але коли я дійшов до сідниць, вона трохи розсунула стегна і сказала:

    — І там теж мий. Всюди.

    Я провів мочалкою по її промежині — між статевих губ, по коричневому кільцю ануса. Вона зітхнула. Потім перевернулася на спину. Її груди були неосяжними — з великими світло-коричневими ареолами і стирчащими сосками, величиною з мою фалангу. Вона сіла, взяла мою руку і поклала собі на груди, а другу на лобок.

    — Досить уже соромитися, — сказала вона. — Ти бачиш, що я хочу. Помий мене по-справжньому.

    Я намилив її груди, живіт, стегна. Коли я торкнувся її клітора, вона розсунула ноги ширше і відкинулася назад.

    — Тепер язиком, — прошепотіла вона.

    Я став на коліна, розсунув її статеві губи — великі, м’ясисті, з акуратно підстриженою щетиною. Провів язиком по зовнішніх складках, потім по внутрішніх, відчуваючи солонувато-терпкий смак. Вона застогнала.

    — Так… ось так…

    Я заглибився, знайшов клітор і почав лизати його круговими рухами. Її сік потек рікою — густий, тягучий. Вона поклала руку мені на потилицю і притиснула голову сильніше.

    — Оближи мені анус, — видихнула вона. — Не бійся.

    Я спустився нижче, вставив палець у піхву і одночасно лизнув її коричневе кільце. Вона розслабилася, і мій язик проник усередину. Вона застогнала гучніше. Я повернувся до клітора, вставив два пальці в її піхву і надавив на точку G. Вона почала підмахувати стегнами. Через хвилину її тіло здригнулося — вона кінчила потужно, струминно, прямо мені в рот. Рідина хлинула, солодкувата і тепла.

    — Не зупиняйся, — простогнала вона. — Ще…

    Я продовжував, і другий оргазм накрив її ще швидше. Вона вигнулася, закричала, і знову сквірт ударив мені в обличчя. Я облизав її дочиста, і вона відкинулася, важко дихаючи.

    — А тепер ти, — сказала вона, сідаючи і беручи мій твердий член у руку. — Іди сюди.

    Вона лягла на спину і розвела ноги. Я повільно ввійшов — волого, гаряче, її м’язи стиснулися ідеально. Я почав рухатися плавно, глибоко, відчуваючи кожну складку.

    — Та-а-ак… — протягнула вона. — Не поспішай. Я хочу відчувати тебе всього.

    Я нахилявся, цілував її шию, груди, покусував соски. Вона притягнула мене до себе і прошепотіла на вухо:

    — Я давно не відчувала справжнього мужика.

    Через кілька хвилин вона попросила змінити позу — стала на коліна, я ввійшов ззаду. Її велика попа ходила ходуном під моїми поштовхами. Вона стогнала вже не стримуючись:

    — Сильніше! Не шкодуй!

    Я додав темпу, відчуваючи, як близько. Тоді вона повернулася, зіштовхнула мене на спину і сіла зверху — почала скакати, стискаючи мене зсередини.

    — Кінчи в мене, — наказала вона, але за секунду до мого пострілу зісковзнула, взяла член у рот і глибоко, до горла, прийняла мою сперму. Я кінчив, заплющившись, а вона проковтнула все до краплі, облизала головку і усміхнулася.

    — Хороший хлопчик.

    Ми вийшли з лазні, охололи в альтанці за пляшкою вже прохолодного вина. Сиділи в кріслах з ротанга, дивилися на захід сонця, говорили про всяку дурницю. Я наливав їй, вона розслабилася, і я бачив, як вона змінюється — зі строгої дами перетворюється на жінку, якій добре.

    Ближче до вечора біля хвіртки зупинилася машина. Наталя стрепенулася:

    — О, це до нас. Пішла відчиняти.

    Повернулася вона з іншою жінкою — приблизно тих самих габаритів, але я помітив, що груди в нової гості ще більші. Така сама потужна, з темним волоссям до плечей.

    — Це Тетяна Володимирівна, — представила Наталя. — Моя давня подруга.

    Я за звичкою встав і поцілував Тетяні руку. Вона здивувалася:

    — Ого! Я думала, ти перебільшила, Наташо. Справжній кавалер!

    Я запропонував їй вина, вона сіла. Наталя швидко пішла в будинок — накрити вечерю. Ми залишилися вдвох. Тетяна з цікавістю розпитувала: хто, звідки, як познайомилися. Я розповідав, вона пила, і її погляд ставав усе більш томним.

    Через півгодини Наталя покликала нас вечеряти. За столом було шумно, смішно, я підливав дамам вино і намагався бути уважним. Потім знову сіли в альтанку, вже в темряві, пили потроху і говорили про життя. І ось Наталя встала і сказала:

    — Ходімо в будинок. Там тепліше.

    У спальні горіло тільки діодне світло, створюючи напівморок. Наталя плюхнулася на величезне ліжко, а Тетяна сказала:

    — Я з дороги просто зобов’язана прийняти душ. У вас є все?

    Наталя кивнула, дала їй рушник і халат. Коли Тетяна пішла в душ, Наталя підійшла до мене і прошепотіла:

    — Іди, помий її. Вона теж не проти. Я про все домовилася.

    Я зайшов у душову. Двері були не замкнені. Тетяна стояла до мене спиною під водою, розсунувши ноги майже по краях кабіни. Я побачив її величезну круглу задницю, а між сідницями — коричневе кільце ануса і великі статеві губи, що виглядали з-під акуратно підстриженого волосся.

    — Тетяно Володимирівно, — сказав я неголосно. — Ви не проти, якщо я допоможу?

    Вона обернулася, томно примружилася і усміхнулася:

    — Мене будуть мити? Ммм… я не проти.

    Вона повернулася до мене обличчям, і я побачив її величезні цицьки з рожевими ареолами і крихітними, але твердими сосками. Я намилив мочалку і почав водити по її шиї, плечах, грудях. Коли я торкнувся сосків, вона вигнулася і видихнула:

    — Обережніше… але приємно.

    Я спустився до живота, до стегон, потім намилив руку і провів пальцями по її лобку. Вона сама розсунула ноги і прошепотіла:

    — Там теж… всюди…

    Я акуратно протер її промежину, погладив клітор — вона здригнулася. Потім я обполоснув її, вона витерлася і запахнула халат. Ми повернулися в спальню.

    Наталя вже лежала на ліжку обличчям до нас, напівроздягнена, в одній білизні. Вона подивилася на нас хитро:

    — Ну як, Таню, добре помили?

    — Вище всяких похвал, — відповіла Тетяна і лягла поруч із Наталею. Потім несподівано повернулася і поцілувала Наталю в губи — довго, з язиком. Я стояв, дивлячись на це.

    Наталя відірвалася від поцілунку і сказала мені:

    — Мішо, зроби Тані такий самий «масаж», як мені в лазні. Вона чекає.

    Тетяна опустилася на край ліжка, розсунула ноги і відкинулася на спину. Я сів на килим між її стегон, взяв її за литки і почав цілувати внутрішню сторону стегон, піднімаючись усе вище. Потім язиком провів по її великих вологих губах. Вона тут же притягнула мене ногами до себе і видихнула:

    — Глибше… не муч…

    Я повністю занурився обличчям у її піхву. Вона була мокрою, пахла жіночим збудженням, і на смак — трохи солодша, ніж у Наталі. Я вилизував її складки, покусував клітор, а пальцями ввійшов у піхву — одразу на два, і намацав ту саму точку. Вона застогнала і попросила:

    — І в попку теж… пальцем… тільки слиною змочи.

    Я рясно слинив палець і акуратно ввів у її анус — вона була тугою, але податливою. Одночасно я лизав клітор і рухав пальцями всередині — в піхві і в дупі. Вона почала кричати — низько, з хрипом. І через хвилину її накрив сквірт — тепла струмінь ударила мені в обличчя, вона вигнулася і притиснула мою голову до себе.

    Наталя тим часом не сиділа без діла. Вона дістала змазку і подвійний дилдо, лягла на спину поруч і почала вганяти його в себе — одразу два стовбури, ритмічно і глибоко, постаючи в такт.

    Тетяна прийшла до тями, сіла і, дивлячись на мій стоячий член, сказала:

    — Я хочу сісти на нього. Своєю піхвою.

    Я ліг на спину. Вона нависла надо мною і повільно sexpornotales.me насадилася. Вона виявилася вузькою, тугою, і я відчув, як її стінки обхоплюють мене до болю приємно.

    Наталя відклала дилдо, підповзла і сіла мені на обличчя — обличчям до Тетяни. Я почав лизати Наталю, відчуваючи, як та стікає мені на язик, а Тетяна скакала на моєму члені, гучно скрикуючи.

    — Оближи мені очко, — простогнала Наталя.

    Я спустився язиком на її анус і став вилизувати коричневе кільце, проникаючи всередину. Наталя кінчила, не витримавши — сквіртнула мені на підборіддя, і я пив її сік.

    У цей же момент кінчила і Тетяна — я відчув, як її піхва стиснулася і виплеснула теплу хвилю на мій живіт. Вона зісковзнула з мене, але не для відпочинку. Вона взяла лубрикант і рясно змастила мій член. Потім знову нависла надо мною, навпочіпки, і, притримуючи член, почала вводити його у свій анус. Я ввійшов легко — вона була добре розслаблена, і мій член повністю пішов у її тугу гарячу попку.

    — Да-а-а… — простогнала вона і почала скакати, насаджуючись до самих яєць. Я бачив, як її сфінктер розтягується, як вона рухається вгору-вниз, стискаючи мене. Я підмахував їй назустріч, прискорюючи темп. Через хвилину вона скрикнула і кінчила втретє — сквіртом, який облив мої ноги.

    Наталя, яка весь цей час гладила себе, сказала:

    — Тепер я хочу так само.

    Я залишив Тетяну відпочивати, перевернув Наталю в позу раком, змастив її анус пальцем зсередини і почав вводити член. Вона була тугою, але я надавив, і він прослизнув до половини. Ще поштовх — і я ввійшов повністю. Вона видала довгий грудний стогін.

    — Так… так… глибоко… — шепотіла вона.

    Я тримав її за стегна і почав жорстко довбати, вганяючи член до кінця, знову і знову. Її величезні груди колихалися, вона стогнала гучно і низько. Я трахав її анал майже десять хвилин, відчуваючи, як близький до розрядки. Нарешті, я сказав:

    — Я зараз.

    Обидві дами переглянулися. Наталя наказала:

    — Лягай на спину, Мішо.

    Я ліг, розсунув ноги. Тетяна опустилася на коліна між моїх ніг і взяла мій вологий член у рот. Вона почала смоктати з неймовірною глибиною — вона не просто смоктала, вона трахала мій член ротом, насаджуючись на нього і роблячи захват губами. Наталя підповзла ззаду і почала вилизувати мої яйця, посмоктуючи їх, покусуючи. Це подвійне задоволення — рот Тетяни, язик Наталі — вибило мене з колії за хвилину. Я закричав і кінчив глибоко в горло Тетяні. Вона проковтнула все, не відриваючись, облизала член, потім поцілувала Наталю в губи, передаючи їй смак моєї сперми.

    Вони обидві лягли до мене, з боків, закинувши ноги на мене. Я обіймав їх — потужних, величезних, вдячних. І вкотре зрозумів: всі жінки гідні найкращого. Справжнього. Гарячого. І я радий, що можу це дати.

    Кінець. Але я знаю: це не кінець — тільки початок.

  • Ритуал посвячення на Мальдівах

    Моя дружина Інга — жінка з нордичним характером і тілом валькірії. Висока блондинка, метр сімдесят п’ять, з параметрами, від яких у південних чоловіків зносить дах, і сталевим поглядом, який уміє поставити на місце будь-кого. У ліжку вона була розкута, але в житті — страшенна власниця й моралістка. Її коронна фраза: «Я не якась там…». Саме це «не якась там» і змушувало мене роками виношувати план, як провернути те, що сталося на Мальдівах.

    Нагода трапилася, коли ми прилетіли на атол Раа. Я взяв в оренду віллу на воді з власним виходом до лагуни. Інга, фанатична дайверка, одразу ж зажадала організувати їй ексклюзивні занурення. Через місцевого човняра я вийшов на інструкторів Хасана й Алі. Хасан — жилавий, прожарений сонцем мальдівець років сорока, з пронизливими чорними очима й татуюванням акули на передпліччі. Алі — молодий, накачаний, із вічною усмішкою, що сяє на тлі вугільної шкіри. Обидва дивилися на Інгу, коли вона проходила повз у білому бікіні, як на велику білу акулу — із захватом і передчуттям.

    Я сам завів із ними розмову. Запитав, чи є на островах якісь особливі, таємні ритуали. Хасан, блиснувши очима, розповів про місцеву легенду — якщо чужинка хоче побачити духів рифу, вона має пройти «посвячення» на безлюдному піщаному острові. Я сказав, що моя дружина дуже хоче побачити духів. І прямо, без евфемізмів, поставив умову: вона буде опиратися, навіть кричати. Це частина її гри. Вони зрозуміли. У мусульманському менталітеті є розуміння сили й влади, і те, що чоловік віддає дружину на виховання, сприймається як належне. Ми домовилися, що я буду спостерігати з яхти супроводу в потужний бінокль.

    Наступного ранку я оголосив Інзі, що в мене розболівся зуб і треба терміново летіти в Мале до дантиста. Хасан і Алі запропонували їй унікальну екскурсію — приватний риф біля крихітного безлюдного острівця Вадху, куди не возять туристів. Інга погодилася, натягла короткий чорний гідрокостюм, блискавка якого ледве сходилася на грудях, і поплила з ними в бірюзову далечінь.

    Я ж вирушив на приватній яхті, яку заздалегідь орендував. Стали за півкілометра від острова. Це був просто п’ятачок білого піску з трьома чахлими пальмами. Через оптику я бачив, як вони причалили. Інга зняла жилет і балони, залишившись в одному купальнику, і сіла на пісок. Алі дістав пакет із фруктами. Ідилія. Через десять хвилин звідкись з океанського боку підійшов другий човен. З нього вилізли ще троє місцевих. Це були члени екіпажу, яких я інструктував особисто. Здоровенні, прокачані «морські вовки», які, здавалося, народилися з веслом у руках і гарпуном у зубах. Інга напружилася. Вона подивилася на Хасана, але той лише розвів руками й широко всміхнувся.

    Початок був блискавичним. Вони не питали. Один із прибулих, гігант із кучерявою бородою, схопив Інгу за волосся й заломив їй руки за спину. Хасан підійшов впритул і, дивлячись їй в очі, почав повільно розстібати блискавку на її гідрокостюмі. Інга закричала. Її крик рознісся над водою, пронизливий, злий. Вона рвонулася, лягнула бороданя, але тут же Алі піймав її за щиколотки. Її поклали на теплий пісок, придавивши зап’ястки до землі. Хасан, священнодіючи, стягнув верх купальника вниз, звільнивши її білі, як сметана, важкі груди з блідо-рожевими сосками, які тут же затверділи від вітру й страху.

    — Не чіпайте мене, скоти! Я буду скаржитися в поліцію! — горлала Інга, звиваючись на піску.

    Хасан мовчки взяв довгий шматок корабельної вірьовки й зв’язав їй руки над головою, примотавши їх до стовбура поваленої пальми. Плавки з неї зрізали ножем. Алі, той самий усміхнений хлопець, діловито розсунув їй коліна, роздивляючись акуратний, ідеально виголений лобок.

    — Дивись, зовсім світла, — цокнув він язиком, звертаючись до бороданя. — Як харіса. Солодка буде.

    Інга плювалася, крутила головою, але коли Хасан опустився між її розсунутих ніг і почав повільно, зі смаком масувати клітор мозолястими пальцями, вона закусила губу до крові. Я бачив, як її стегна зрадницьки подалися вгору. Вона ненавиділа своє тіло в цей момент, але воно жило окремо від її нордичних принципів. Бородань, не гаючи часу, розстебнув шорти й буквально вбив їй у рот свій збуджений орган. Інга захрипіла.

    — Тебе чоловік учив, як розмовляти з чоловіками? Ні. Ми навчимо, — спокійно, майже лагідно сказав Хасан, спостерігаючи, як його палець зникає в уже вологій плоті.

    Далі все відбувалося з дикою, ритмічною послідовністю. Хасан увійшов у неї першим, різко, без попередження, насадивши до упору. Інга завила, але її рот був тут же «зайнятий» другим. Вони не просто ґвалтували її. Це був саме ритуал. Вони передавали її по колу. Щойно один кінчав, його місце займав наступний. Уся дія супроводжувалася гортанними криками й сміхом. Інгу перевернули на живіт. Алі згріб її сідниці, розсуваючи їх у боки, і сплюнув у вузьку ложбинку.

    — Ця дірка зовсім дика. Не розроблена, — заржав він.

    — Зараз буде, — відгукнувся бородань, дістаючи із сумки якусь олію.

    Інга дриґалася на піску, намагаючись звести ноги, але її тримали четверо. Я бачив у бінокль, як напружилося її обличчя, коли Алі увійшов в її анус. Вона закричала так, що з пальм злетіли птахи. Але її крик швидко змінився глухим мугиканням, а тіло, підкоряючись звіриному ритму десятка рук і членів, почало sexpornotales.me розслаблятися й приймати. Хвиля за хвилею. Її піднімали, ставили раком, знову кидали в пісок. Пісок був усюди: на її спині, на обличчі, у волоссі, на грудях. Під кінець, коли сонце вже хилилося до заходу, її посадили на коліна. Хасан тримав її голову за підборіддя, а решта четверо, оточивши щільним кільцем, мастурбували, заливаючи її обличчя, груди й висунутий язик густою білою спермою.

    Вона вже не опиралася. Вона стояла на колінах, із заплющеними очима, і тільки важко дихала.

    Мене колотило. Я тричі скинув напругу за час цієї сцени, але вирішив додивитися до кінця. Вони відв’язали її, обмили морською водою, одягли на неї купальник, посадили в човен і відвезли на сусідній піщаний острівець, де її підібрав катер. Мені потім Хасан передав телефон — він знімав майже все, особливо фінальний салют.

    Я повернувся на віллу через добу. Інга лежала в басейні на матраці, в сонцезахисних окулярах. На стегнах у неї червоніли синці від грубих пальців.

    — Як зуб? — запитала вона, не знімаючи окулярів.

    — Вирвали, — відповів я. — Як риф?

    — Красивий. Корали просто божевільні. Правда, трохи захитало. Я впала на палубі. Піду приляжу.

    Вона зняла окуляри, і я побачив у її очах те, що й очікував. П’яний, ситий, замутнений блиск. Таємне знання, яким вона не поділиться ніколи. Вона нічого мені не розповіла. Ні слова. Ми полетіли через три дні. У літаку вона спала, притиснувшись до мене, така сама бездоганна скандинавська богиня, «не якась там». Тільки тепер я знав точно, наскільки глибокими бувають коралові рифи й як легко в них провалитися. Фотографії від Хасана я отримав. Запросив, зрозуміло, захищеним каналом.