Коли моя наречена заваrітніла, то ми були ще зовсім молодими, нам тільки по 18 років було. Довелося одружитися, жили ми в моїй однушці, скромно, але дружно.
Тільки з народженням дитини все посилилося.
Вийшло так, що дружина почала мене пиляти, що я мало грошей заробляю. А я працював простим механіком, інститути не закінчував, та й не навіщо мені це було.
Дружина сама сиділа вдома з донькою, а я за всю сім’ю один працював. Через те, що дружина на мене постійно тиснула, я вечорами став трохи виnивати. Їй це остаточно все набридло, вона зібрала речі, взяла дитину і пішла до своєї матері.
Мало того ще хотіла половину моєї квартири собі забрати, але у неї не вийшло.
А я справно бачився зі своєю донькою, гуляв з нею на вихідних, давав колишній дружині якісь гроші. А потім у неї з’явився якийсь мужик, я взагалі перестав гроші давати, не вистачало ще щоб цей мужик за мій рахунок жив.
Так і з донькою перестав спілкуватися. А потім дочка виросла, їй потрібні були гроші для вступу до інституту.
Вона і звернулася до мене. Я їй відразу сказав, що грошей не дам.
Я сам інститутів не закінчував і якось живу, а якщо їй це треба, то нехай сама вирішує, вже не маленька. У підсумку дочка якось поступила, закінчила відмінно. І зараз вона працює начальником в престижній компанії.
Я вважаю, що це і моя заслуга теж. Тому що ніхто її грошима не балував, вона сама всього домоглася.
А якби я їй тоді гроші дав, то вона б і розслабилася. Прийшов я до доньки, щоб трохи грошей на життя попросити.
Тому що сам вже старий, працювати не виходить, а грошей немає. Вона сказала, що не дасть мені гроші просто так.
Тоді я на зло їй влаштувався у них у фірмі двірником. Нехай кожен день бачить, як її батькові важко дається робота, поки вона на дорогій машині роз’їжджає.