Я сама виросла в дитячому будинку, нікому не забажаю такої долі.
Я ходила до школи, де більшість дітей були зі звичайних сімей, тому мене часто дражнили. Дитинство та юнацтво було складним. Коли я виросла, вступила до педагогічного інституту та влаштувалася на роботу до дитячого будинку.
Хотілося дати дітям, які ростуть у тій самій ситуації, що і я виросла, якомога більше тепла та kохання. Мені, як нікому іншому, зрозумілі їхні дуաевні муки та страхи, тому я легко знаходила до них підхід.
На п’ятому році моєї роботи в дитячому будинку, до нас потрапили два брати. Ще під час першої зустрічі вони дуже запали мені в серце. Ерік був старший за Марка на три роки.
Діти виглядали дуже домашніми, тому пізніше я поцікавилася у директорки дитячого будинку:
-Як вони до нас потрапили?
-Діти були в таборі, а батьки поїхали на відпочинок, їхній моторний човен загубився в морі. Зараз ведуться пошуки, вони вважаються зниклими безвісти. Дітей привезли сюди з табору. Вони не мають інших родичів, які могли б їх забрати. Мені хлопчиків було дуже шкода.
Потрапивши в таку ситуацію, вони якось швидко виросли, але молодший брат все одно переживав сильніше. Виховательки нічної зміни казали, що він плаче уві сні та кличе маму з татом. Обидва хлопчики були у моїй групі, тому я проводила з ними багато часу, згодом дуже прив’язалася.
Через три роки пішла до директорки і сказала, що хочу їх уси новити.
— Ариночко, тобі не дадуть дітей – розвела руками жінка.
– Чому? -Ти незаміжня, живеш у маленькій квартирці, зарnлата маленька.
-Але я люблю їх!
Катерина Миколаївна похитала головою.
-Сама знаєш, яка у нас зараз бюрократія! Нікому нині почуття не цікаві. Я виходила з кабінету зі сльо зами на очах, набрала номер Леоніда. Він був мій сусід по сходовому майданчику та приятель.
-Льонь, нам потрібно одружитися!
Запанувала довга пауза.
-Аріно, що трапилося? Ти в порядку? -Нам треба терміново одружитися!
-Аріно, ти на роботі? Не йди нікуди, я скоро приїду.
Він приїхав, я все пояснила. Диво! Він погодиться. А потім з’ясувалося, що він давно був закоханий у мене, збирався зробити справжню пропозицію!
Так ми стали справжньою родиною.